Свiт чи свiтло всерединi

Навколо тебе люди. Їх сотні, тисячі, мільйони,мільярди. Вони біля тебе. Скрізь,наче мурахи. Задихаєшся.
Вийти за рамки,за межі «розумного» чи не дуже. Відчувати, як живеться без правил. Взагалі хто і  навіщо їх створив, якщо ті правила зовсім неправильні,і все що спільного в цих поняттях - це корінь.
 Відчуй, що ти маєш крила,злети.
Ось це все - нічого. Навколо тебе,все до чого ти можеш доторкнутися - сміття. Усередині твій світ. Розумієш? Сприймай це, як хочеш. Шукай той світ хоч у печінці чи в шлунку,але тут не про це. Розумієш, середина твоя - це те місце, де зовсім не органи і не кров, а та діра, що йменується «душою». Хтось каже, вона у грудній клітці, комусь вона на рівні шлунку,хтось тримається за серце згадуючи її, а хтось кажучи «душа» тримається за віски. Взагалі, коли ти закриваєш очі – що ти бачиш? Це твій світ. Темно? Розфарбуй.
Поринь у сон і намалюй свою вулицю,своїх людей,свою природу і пригоду.
Візьми аркуш паперу і напиши про нього.
Розлий гуаш. І хай ти візьмеш пензель чи просто розіллєш яскраву рідину -   це вже буде твоє оригінальне творіння.
Ось твій світ. І все не так погано. Тут нічого не душить. Тут тільки ти. Все так як має бути.