Вечорами так часто хотілося кави.З молочною пінкою,корицею і кількома ложками цукру.
Вечорами так хотілося дивитися у небо,чорне,помережене зірками.Вибрати найкрасивішу зірку і думати:ось це моя.Усе на світі це загадки,усе на світі відгадки від них.Ми можемо прочитати відповіді на наші ж запитання,якби тільки захотіли. Навіть зірки сплітаються у сузір’я,планети стають у ряд потім розходяться,все обертається і складається, як математичне рівняння. Кожен порух має свій сенс,впливає на людські життя. Знайде той,хто шукає. Знайде обов’язково те, що йому потрібно. Іноді лиш треба вміти помовчати,вникнути в тишу,вникнути в себе,з’єднатись з невідомим,відчути себе частиною Всесвіту,прислухатися…і знайти відповіді.
P.S. у повітрі голос Тома Уейтса, у чорний простір вривається і викручується як тільки може сірий дим.Нірвана.
вечорами
© Copyright: Лира Вайн, 2014
Свидетельство о публикации №214060301759
Свидетельство о публикации №214060301759
Рецензии