43 вихiд

   № 43  ВИХІД

~~~~~  ~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~

   Сила. У гнізді Орла. Квітуча долина. Донедавна ти був серед квітів.
   Куди дінешся, коли гора почне свій танок?

1 ЗОЛОТИЙ ВАБИК
   Коли гори танцюють, хмари розступаються, і долина і Небо
   беруться їм акомпанувати.

2 КРИШТАЛЕВА ХАТА
   Що в тебе в руках: сопілка чи бубон?
   Кожну блискавку, яку тобі вдасться спіймати, натягни замість струн
   на чорну бандуру. Гора є гора; розім’явши м’язи, вона буде слухати
   твою пісню.

3 ЗОЛОТА ДИНЯ
   Кричи, бо хмари вертаються, щоб спочити на виступах скель.
   Як же потрібне це поле навколо гори!!

4 АЛАТИР
   Господар ставить нові ворота. Радість.

5 БЛАКИТНИЙ ОБРІЙ
   Господар запрошує до хати жаданих гостей:
   Царя Ночі і Царя Світла. Вихід.

6 ВЧАСНА ПІСНЯ
   Скриплять ворота, і дощик проситься, щоб його
   пустили у хату.
   Будьмо!

РОМАН І МЕРТВА ГОЛОВА

   Хай ця казочка подвигає усіх допитливих до цвітіння, як той вітерець-веснянець, що надихає квітнути гаї та садки.
   Сказано: кожному свій хробак серце точить. Підточив хробак серце і одному пану, званому Романом. Пробував було Роман порозумітися з жінками  –  не вийшло. Вів боротьбу за булаву ; теж невдало. А коли замірився збільшити своє багатство, то не те що не збільшив, а й загубив усе, що мав. До останньої копійки.

Ой же ж, пане ти, Романе,
Вкрили молодість тумани.
Старість мороком накрила,
Мов каменем придавила.
Було вогнище, були й дрова.
Що зосталось? Дим та жалоба.

   От найнявся він до одного господаря погрібник копати (до того дійшов). Копає він, раптом чує – лопата його за щось задержалася. Дивиться – якась здоровенна голова. «Це ж треба такому статися, – подумав невдаха, – порушив чиюсь могилу». І вже хотів було закидати її землею, аж ось звернулася до нього Голова:
   – Зупинись, пане Романе! Дай живому крізь землю пробитися.
   – Яка ти жива, раз у землі лежиш? – запитав оторопіло чоловік. – То ти колись була живою й трималася чиєїсь шиї. А тепер ти мертва.
   – Ой ні, пане Романе, ой ні! Оце тільки я й ожила, полежавши в землі, а до того так настраждалася та набідувалася, бо несусвітному дурневі дісталася.
   І Голова розповіла йому про свою минувшину. А з розповіді тої з’ясувалося, що доля чоловіка, якому вона дісталася, була точнісінько така ж, як і в пана Романа.
   – Ой же ж доля людська, – гірко зітхнув ображений на життя. – Виходить, не я один таку нужду терплю, по миру товчуся?
   – Виходить, що так.
   – Де ж його, лад той, шукати? Як від гріхів спасатися?
   – А ти, – сказала Голова, – увесь свій гріх та збери у міх, а міх кинь поза плече, гріх і утече.
   – Жартуєш?
   – Зовсім ні. Як мудрість вчить? «Перше з перцем, а потім з серцем», «зніми із свічки нагар, ясніше світитиме».
   А він їй:
   – Гарні слова. Але як його на практиці те зробити?
   І сказала Голова:
   – Довго я лежала в землі, довго прислухалася до тих ключів підземних, до того голосу джерельного. І тепер знаю я рух води, її таїну і закони. Саме вода наситить твою спраглу душу, саме вона зцілить твоє засмучене серце. Ходімо разом до людей. Я буду підказувати тобі, де криничуваті місця, а ти криниці копатимеш.
   – Ходімо…
   От показала вона йому першу крину. Довго пан Роман копав, поки ключ показався. Вода виявилася доброю-предоброю. Холодненька водичка… А вже цілюща! Зроби ковток або вмийся – і ніби знову на світ народився!
   Таким чином пан Роман викопав сім криниць. Працював – любо глянути – бадьоро, завзято, ще й з піснею:
 
«От тепер я молодець –
Ні товару, ні овець!
Тепер мені погуляти,
Коли нема що заганяти».

   І помітили люди (як же тут не помітити!), що з кожною новою криницею пан Роман молодшав років на п’ять. Ніби потом сходили з нього ті літа. Так що став він знову ставним та кремезним парубком.
   Свою останню (сьому) криницю він викопав напередодні Купала. Після чарівної ночі пан Роман зник, і більше ніхто його не бачив. Тільки… Кажуть очевидці, що на світанку явилася їм на зводах криниці величезна голова, яка, нібито сказала:
   «Сам купальний Іван вказав Романові вхід до Хати, де народжуються зірки».