ти

 А знаєш, при кожній зустрічі з тобою у мене мурашки по шкірі,у мене трусяться руки, тремтить голос. Я не знаю чи ти помічаєш це,не знаю чи тобі не набридають мої смс. Знаєш, милий, колись у нас було все добре, а зараз ти мене не помічаєш, та й я сама не виявляю ніякої ініціативи. Чому? Мене це цікавитьтї теж.
 Один твій погляд заставляє мене забути хто я, де я, і що я роблю на цьому світі, що я роблю біля тебе. Мені хочеться зрозуміти чому я,чому я закохуюсь у таких як ти? Я думала всього лиш захоплення. Але ні, була іскра, велика,яскрава, болюча і водночас така мені потрібна.
 Твій дотик,такий мені жаданий.Коли доторкаєшся своєю рукою, я тану. Тану як солодка вата, як цукор який додаю кожного ранку у чай.А потім говорю собі "Стоп" - це всього лиш дотик,такий у нього дотиків багато,а у мене лиш один.І тут я виринаю з кружки гарячого чаю, віддаю солодку вату комусь іншому і розумію, що я тобі ніколи не буду потрібна.
  Твій голос, твій погляд, твої сильні руки дають мені натхення,дають мені надію і розчарування. Кожного дня я хочу тебе видалити не тільки з друзів у контакті а й з свого  нікчемного життя. Я не хочу бачити тебе, не тому що ти мені остогидів, а тому що я не хочу ще більше закохуватися у тебе,не хочу бачити твій погляд на комусь іншому.
  Сьогодні я не та що була вчора. Ти не моя власність і не моя лялька. Люби кого підкаже серце.