Трiйця

Пересохлим листям лісу
Грає вітер. На вербі
Соло солодко зітхає
І всміхається тобі
Ранок сонячної Трійці.
Десь далеко чути дзвін.
Йдуть до церкви липа й м’ята,
Душі устають з колін.
Пролетів лелека низько,
Ластівки – понад отав,
Тінь засмагу відгортає –
Час ховатися настав
У спокусу прохолоди,
У оазиси малі,
Що їх промені лукаво
Відривають від землі.
Вже регоче повногрудо
Смайлик жовтий із небес,
До землі дістати хоче
Язиком великим пес…
Вітер лащиться до річки
І стихає. Тихо так…
Опустив, неначе руки,
Пелюстки гарячий мак.
Все завмерло і зів’яло,
Все смиренно жар несе
І чекає: а чи скоро
Бог освятить нас дощем?

08.06.14


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

Пересохшим листьем леса
Машет ветер. На вербе
Соло сладкое вздыхает
Улыбается тебе
Утро Троицы святое.
Издалёка слышен звон.
В храм идут берёза, липа,
Души поднялись с колен.
Пролетел и аист низко,
Ласточки – по-над травой,
Тень загар не пустит близко –
Время прятаться пришло
В обольщение прохлады,
В те оазисы земли,
Что все лучики лукаво
Прячут в солнечной дали.
Уж хохочет полногрудо
Смайлик желтенький с небес,
До земли добраться хочет
Языком огромным пес…
Ветер дарит ласки речке
И стихает. Тихо так…
Опустил свои сердечный
Лепестки горячий мак.
Все застыло и завяло,
Все смиренно жар несем
В ожидании: когда же
Окропит нас Бог дождем?