Коли скінчиться днів суворий лік, коли вже вільний, наче ворон-вітер, прощаючись,
здійматимеш круги над розпростореним прекрасним світом, і видно буде смертному тобі
усе життя до дня, години, миті, усі підлоти, відступи, гріхи, кохання, болі, спроби полетіти, і жаль пройде вогняно по душі за визначене, що вже не здійснити, за неможливість сповна долюбити, за сльози, що хитають терези, усіх у кого прощення
просити вже надто пізно, як пізно плакать, каятись, молити, останнє слово вироку судді
усе ж сльозі, одній сльозі змінити - людини, що заплаче по тобі.
Сльоза
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214060801926
Свидетельство о публикации №214060801926
Рецензии