Запам ятала як пройшли хвилини, проведен з тобою

Життя- дивна та непередбачувана річ. Я чудово розумію, що якби не це все, то воно було б занадто сірим. І от і в моєму житті відбулись » різкі зміни». Так, тоді ще в свої 16,я все чудово розуміла. Хотіла екстриму, любила швидкість. Все змінювалось,часом я грала в ігри,про які тепер шкодую.
Зараз я хочу лише тиші,та передбачуваності.
Згадую той день,коли вперше його побачила і розумію,що нічого особливого. Але тоді « різке осяяння». Я не розуміла хто він,бачила його безліч разів і не задумувалась. Останнього разу, коли побачила, то вирішила,що коли прийду то обов’язково знайду у вк, я знала як його звуть,та і особливо важко це для мене не було.
Я прийшла додому і тут згадала про нього, знайшла, додала в друзі, вирішила написати. Я зараз про це не шкодую. Ми познайомились, і як завжди говорили за класикою жанру про « справи» , « роботу» , « навчання». Я про нього трохи дізналась. Мене він зацікавлював кожного разу більше, але я грала в гру, гру в якій сама програла. Ми списувались кожного дня і я до нього так звикла,що один день без переписки був нецікавим. Я довго думала,що ми друзі поки не почала ревнувати. Я тоді подумала про те,що з цією людиною « я б хотіла провести своє життя». Все обернулось проти мене,і я зрадила.. я зрадила сама себе. Вже з того моменту пройшло 8 місяців,все змінилось. Я його вже трохи знаю,але думаю цього досить. Останні дні він настільки сухо відповідав,що я вже не хочу більше нічого. Мені стає не цікаво. Він такий як і всі і надії на те,що він « особливий» в мене не залишилось. Я йому дуже вдячна за те,що з ним зрозуміла хто насправді. Він доторкнувся до моєї душі і як виявилось,не тільки доторкнувся а забрав її собі. Так,ти був не з красунчиків,але твій " підвішаний язик" це компенсував.Потоком лайна з твоїх уст летіла брехня,в яку я свято вірила тоді.
Колись він думав,що буде все вирішувати за мене. Буде постійно говорити про ілюзії,та не вірити в мої щирі слова. Ну і нехай. Його право.
Має повне право говорити про те,що я дурманю його голову солодощами. Він боявся,що я зміню його уяву.
""""Святая невинность с глазами Горгоны
Дети с душою цвета индиго
Вы нам напрасно чините припоны
Ваши души для нас, как раскрытая книга"... """"-думав він собі.
А я…я сиділа та вислуховувала його,слухала все. І насправді змінив мою уяву він,розкрив нові грані « щирості та любові» « добра та ненависті»..»брехні та болю». А я хотіла змінити цей світ,втрачала себе в цих безглуздих спробах змінити світ...його світ...ставала кожного разу все кам'янішою та черствішою. Билась об його крижану душу та змерзала сама.Відігрівалася чорним чаєм біля батареї. Я лише хотіла запалити вогонь в його душі..а поки.. оббивала себе об ту кригу...Втрачала глузд від цього.. виходило мені завжди  лише оббивати коліна та падати в бруд. Трохи з часом я відкривала для себе все більше і більше,я настільки захопилась, що перестала помічати наскільки багато нав"язуюсь.Я чудово розуміла його думки та вчинки, чому він діє так а не інакше. Він був настільки самокритичним, що всім доводив,що він саме такий" бездушний", " безстрашний".. Я зрозуміла його,і це чудово. Це зовсім не перемога..." це лише частинка від цілого"
Я розумію, що « кохаю» його . Але як кажуть: « Насильно, мил не будеш». Я бажаю йому лише « безмежного щастя» .
Якщо ти це читаєш, то можливо і щось зрозумієш,але я в цьому невпевнена. Хоча, мій хороший пам"ятай те,що я тобі сказала.Вибачай,що не внесла в твоє життя ніякого щастя. Це обов’язково зробить хтось інший… а я лише буду стояти осторонь,та згадувати про хороші моменти. Думаю, що вже краще мовчати..це мало статись.." зараз" ну або ніколи.. тому « пауза».. і я йду…