Надихалась тобою
Ти як той мармур, інколи холодний. Ти чужий і непідвладний. Я колись ніби вивчала тебе, все чудово запам'ятала, ти мені тоді щось запально розповідав, я читала роззявивши рота, твої смс, в режимі "oline"... я тобою надихалась, трималась байдужістю,і губилась в тобі, я такий собі додаток в твоєму житті. А ти тоді був першим, всюди, у вк, у житті. Після переписки я ставала ніби п'яна. Такий собі викид ендорфіну. А це не місто, це богодільня, та і моя ніжність вже живе від тебе окремо. І не думаю, що варто знайомити вас.
© Copyright: Александра Невская, 2014
Свидетельство о публикации №214061701884
Свидетельство о публикации №214061701884
Рецензии