***

  Ти не подумай нічого поганого про мене. Адже ніколи не роби висновки з першого знайомства,ніколи не розлючуй свою долю,якою б вона не була. Бо тільки ти,зможеш змінити в ній те що хочеш,адже кожен з нас має право на власне майбутнє. Ти можеш бути сумним в душі,але ніколи не будь сумним перед своєю долею і тими хто тебе оточує, адже кожен з них не зрозуміє тебе так як зрозумієш ти сам себе.
   Музика в твоїй голові буде лунати вічність,буде давати тобі вічну опору навіть після життя. Чому заговорила про музику? Та тому що, люди не розуміють на скільки музика впливає на стан душі,додавши глибокий зміст твоїх думок,які будуть виринати з твоїх уст. Музика буде жити вічно,як твоя душа буде жити або на землі або в раю і навіть в пеклі. Часом, мені здається що музика мене розуміє більше ніж я сама розумію себе. І вже не кажучи про моїх однолітків або навіть друзів.
  Так,я почуваюся самотньою пташкою,яка вміє літати у небо,яка вміє слухати джерело тої тиші. Я не відчуваю себе вільно, але й не відчуваю замкненою у клітці. На моїх очах краплинки сльози яка через секунду опиниться на моїх щоках. Хмм ,а знаєш, щоки будуть палати від ненависті, чи то від болю але вони будуть горіти так само як буде горіти моя душа.
  Я знову знайшла своє кохання, воно не таке як було раніше. Воно краще,красивіше і навіть чимось ніжніше від тої що була той рік. Моє кохання буде жити вічно, як та музика у моїй голові. І ось тут ,так на цій скелі в Криму, де нема війни, нема смертей, де не чути материнських сліз і не пахне українською кров'ю- Я буду стояти або навіть сидіти і слухати шум хвиль, буду вдихати запах водоростей та буду відчувати вітер який осушує мої сльози болю.
  Пишучи це, я вводжу себе в самотність і одинокість. І читаючи цю прозу в голос я розумію, що моє життя наповнене не тільки радістю і щастям а й біллю,журбою і не коханням.І я хочу щоб це прочитав Ти. Щоб ти бачив наскільки я тебе кохаю і буду кохати...