Любов

- Але ж як воно набридло.
- Що саме?
- Все те, що ти називаєш життям. Ти піднявся вище неба, а я залишилась в підземеллі андеґраунду. Ти хотів, щоб все було інакше, а я хотіла бути з тобою. Чому ти мені потрібен, а я тобі ні? Навколо все завмерло, і в вухах навіки застряг шум твого голосу. Далі рухатися немає сенсу. Бо ти забрав моє сонце і затулив моє небо. Я хотіла поглянути вверх, знайти спасіння там, але навколо тільки темнота, і величезні глиби нещастя висять наді мною. Що ти накоїв?
- Я хотів відчути щастя.
- А зі мною одні страждання? Так, я завжди ношу за собою кошик, наповнений баночками отрути. Я підливала її тобі в чай, коли бачила, що ти усміхаєшся. Бо чому тобі добре, коли мені погано?
- Ти могла мене вбити, що б ти тоді робила?
- А невже зараз краще? Коли ти є, а тебе в мене немає. Коли весь світ має того, кого не маю я. Коли твоє ім’я називають мільйони, але невже з чиїхось вуст воно звучало ще так солодко як з моїх? Я б могла сказати, що кохала тебе, та чи не кохаю і зараз? Моє серце калатало так, що могло б вистрибнути і побігти за тобою, якби я його не притримувала розумом, вмовляючи, що ти сам повернешся. Та ти і справді прийшов. 
- Бо ти мене покликала.
- В думках може і кликала, але вголос – ні.
- Кажи, що хотіла.
- Невже ти не розумієш, що все вже вирішилось за нас? Ти так хотів до мене. І коли ти мене вперше обійняв, ми обоє навіки втратили спокій в цьому житті. Куди б ми не пішли, ми насправді будемо тільки один в одного. І чи є сенс віддаватись комусь ще? Твоя любов в мене, а моя в тебе. Ти можеш віддати іншій свій розум чи навіть душу, але яка в них вага без любові? А любов є лише одна.
- … .
- Мовчиш? Бо моторошно, чи не так? Коли ти вперше сказав, що не кохаєш мене, мені хотілось кричати. Я б спалила півсвіту, аби більше ніколи такого не чути від тебе. Але ти і вдруге сказав, що не кохаєш. А потім повторив, бо я мабуть на кілька секунд стала глухою. Та я б назавжди втратила слух, аби в голові залишилось тільки твоє найперше «кохаю».
- Мені боляче, як і тобі.
- Ти або брешеш, або дуже сильний. Бо якщо тобі боляче так, як і мені, то ти повинен відчувати, як всередині палає вогонь і виїдає всі твої хороші спогади про нас. Ти повинен відчувати, як цей світ, в якому, як виявилось, живе хтось ще, окрім нас, тримає тебе за горло і тільки чекає, коли ти ослабнеш, щоб з легкістю задушити. Людей багато, але ти не потрібен нікому. Бо свій щасливий квиток ти вже отримав, а він буває тільки один. Проте тобі вирішувати, як довго їхати з ним. Ти вже його викинув?
- Ні.

- Я тебе кохаю, чого ти ще від мене хочеш?
- Я хочу, щоб твоя любов линула до мене як пісня, а не вдаряла мене блискавкою.
- Але ж моя блискавка все одно освітлює, навіть якщо від неї страшно. Як би ти не хотів, але зі мною не буде легко.
- Я знаю.
- І я не хочу шукати щастя, я хочу бути з тобою. І в мене ще знайдуться мільярди слів, аби не відпускати тебе, аби тільки ти стояв отак напроти мене, аби бачити, як в твоїх очах ще не згасла любов.
- То обійми мене і більше ніколи не відпускай.