Басня Колобок

«Колобок»
Зробила бабця колобок
І поклала в холодок -
Щоб до столу подавати,
Треба трохи зачекати.
Колобок на це не згодний,
І хоча старі голодні,
Він собі швиденько «скок»,
Покотився на горбок,
Потім – стежкою вузькою
Над рікою голубою
Аж до лісу докотився,
Там раптово зупинився,
Бо побачив щось таке
Незвичайне і пухке -
То маленький зайчик біг
Від лисиці з усіх ніг,
Раптом бідний зрозумів,
Що залюбки б щось попоїв,
Та спитав у колобка,
Хто він є за твар така,
Та чи можна його з’їсти,
Якщо ні, хоч щось відгризти,
Хоч малесенький шматок,
Бо не їв його роток
Вже багато поспіль днів,
Але той його огрів
З усієї сили й втік -
Зайчик ледь відскочив вбік,
Колобок три дні котився,
Бачив вовка і лисицю -
Вовк отримав на горіхи,
А руденька мала втіху -
Смачно собі попоїла
Та ще й ліс освободила
Від такого розбишаки.
А старенькі небораки
Залишилися голодні
І, на жаль, такі самотні….

Шануйте старість, допомагайте бідним -
І ваш життєвий шлях не лишиться безслідним!