Запах полину

       «Іще раз, коли
         Химерний запах полину…»
                (Майк Йогансен)

Моя земля завжди пахла вересом –
Невагомим та оксамитовим,
Квіткою забутого трунку,
Але вже сто років вона пахне полином.
Хоч кажуть, що то євшан-зілля,
Хоч кажуть, що так воно є, бо небо
Теж синє і сиве як і ці листя абсентні,
Але запах гіркий – не п’янить, засмучує,
Бо земля теж сивіє – стає полинною,
Якщо й поростає бадиллям, то чорним,
Але все одно лишається сивою,
Бо руки людей забувають доторки,
Окрім доторків до холодного заліза,
А небо стає мовчазним і німим,
Хоч колись співало і шепотіло
Свої таємниці кельтам-мрійникам –
Колись, як вранішнє сонце рудоволосим
А нині теж сивим. Дочасно.
Бо навіть дим тільки сивий
Клубочеться над моєю землею –
Над Ольстером.


Рецензии
Бо руки людей забувають доторки,
Окрім доторків до холодного заліза, ---
Это очень обидно и горько. Как полынь, как евшан...
Слова Ваши глубоко задевают. Благодарю!

У нас всё есть, нам всё дано,
откроем мы души окно
и впустим Свет,
найдём ответ...
Ему откроем двери
и навсегда поверим... © JF

Дама Из Потсдама   21.08.2016 22:52     Заявить о нарушении
Спасибо за понимание! Рад, что это печальное произведение Вам понравилось....

Шон Маклех   22.08.2016 14:07   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.