На просторе горного разнотравия
на схилах, що підставили сонцю боки,
заполонили горизонт навколо гори,
що простояли тут віки.
Гори вершинами торкались неба
і зачіпали хмари, що низько пливли,
на грудях вітер прийняли, ніби потреба
була у вітру заховатися біля землі.
Але як тільки сонце поверталось
на інший і вечірній бік гори,
то лагідно всім горам усміхалось,
щоб на спочинок уже йти.
Виринув вітер під гіллям смерічок,
у травах схилів тихо шелестів,
брав із собою ношу – хмар перину
і далі ніс, щоб день з неї трясти.
Карпатське літо з різнотрав’ям схилів,
із синявою неба, висотою від ялин,
воно триває і пишається, іще потреба
із літом по горах іти.
Фотографія із інтернету.
Свидетельство о публикации №214062600100