урбанизмус

давайте розмиємо місто
зітремо ці бліді фарби
і білі відблиски нічних ліхтарів
поруйнуємо брудні зупинки
які відштовхують своєю чистотою
які засліплюють блиском скла
одягненого в глянець рекламних плакатів
зрівняємо із землею офіси, банки,
мерію, міліцію і університет
закриті в каркас
з бетону, каменя і плит
соромливо запнуті завісками
і жалюзі
що нахабно вищирилися кондиціонерами
і домофонами
охороною на вході і
переповненими сміттєвими баками на виході
але, втім, не має сенсу
почекайте,
осінь – непередбачувана
епоха політичних змін
і природно-кліматичних катаклізмів
місто поруйнує себе сам
нашими руками
нашими ногами
нашими ступнями
нашим в ньому
і нашим з ним
(спів)існуванням   
7 листопада, 2010


ми зібрані тут
силою долі
і вироком випадкового народження
місце нашого існування – місто
хай наше буття
стане його судом
навіщо нам воно потрібне
іноді я вірю, що
ми можемо прожити без нього
ми йому необхідні
цьому місту
на стику часів, епох,
і геологічних плит
і ось вам вирок:
«всє свободни
всєм спасібо»
ви вільні всі
йдіть геть
несіть миру звістку і слово світу
але ваш порив повсякденність уб'є:
йду по вулиці
направо клініка для людей
наліво – мешкає місцевий ветеринар
а чи є різниця
у цьому місті
в'язких поверхонь і
розмитих прогалин вузьких просторів
7 листопада, 2010


два дні тому
я стояв на зупинці
у очікуванні коли
кінчиться дощ і прийде автобус
я стояв і дивився в калюжу
у ній тонув відблиск і тінь ліхтаря
немов сонце
кинуте в каламутну воду
тіні і відблиски грали і стрибали
від кожного проїжджаючого авто
я стояв і дивився
було темно і лише
брудний відблиск ліхтаря
рвався з калюжі до неба
назустріч світлу, яке падало
у цей каламутний потік каналізації
...... твою мать, міська діялектика...
7 листопада, 2010


Я йшов випадково повз
шкільного спортивного майданчика
Я бачив брудні лавки
Сліди плювків і пляшки з-під пива
Була субота
Друга половина дня
Діти з школи вже пішли
Час йти пити пиво на шкільний майданчик
для них ще не прийшов
Якісь люди гуляли з собаками
Собаки бігали і паскудили
Гавкали і пили з калюжі як з помийного відра
І тоді мені показалося що вчителі
Це люди на повідці