св танок

 А ми з тобою стоїмо на краю моста,де їдуть кожних тридцять хвилин шумні поїзда. Нам це не мішає триматися за руки і притулившись одне до одно слухати як б'ються наші серця.Ми стоїмо обличчям до того прекрасного світанку ,який от-от має прокинутися. Ми чуємо як поїзд під'їжджає до нас і ти стискаєш мої руки все сильніше і обнімаєш ще ніжніше. А я відповідаю тим самим. І ось поїзд проїжджає повз нас,який прохолодний вітер він віддає,як починає від нього труситися бляхи на яких ми стоїмо. І ось це продовжується  десять хвилин і тишина яку так не вистачало.
 І ти  продовжуєш мене обіймати.А я ніби цього не помічаю,але, повір коханий, твої обійми мене роблять найщасливішою дівчиною на землі. Твої руки, які так сильно стискають мої, заставляють відчувати безпеку.А твій дотик губ до моєї голови змушує мене закрити очі і насолоджуватись такими моментами з тобою.
 Знаєш,любимий, зустрічати світанок з тобою була моя мрія,яку ти виконав.Ти про це напевне і не здогадуєшся, що я в такі моменти найщасливіша людина.З тобою я завжди буду щаслива,навіть якщо ти не будеш звертати на мене уваги.
 І ось світанок зробив своє. Я стою спершись об твої мужні і красиві плечі, запитючи кожних п'ятнадцять хвилин чи тобі не холодно, адже ти віддав мені свою куртку яка так мене зігрівала.
 Знаєш, хочу побільше з тобою таких моментів. Хочу бачити тебе кожного дня, хочу відчувати твої обійми, і тримати тебе за руку.Але найбільше я хочу,щоб цього хотів Ти.
 А як ми з тобою танцювали. Так напевне не танцював ніхто у тому приміщені.Я бачила погляди деяких людей. Дехто радів,дехто заздрив, ну а мені було все одно. Я просто хотіла насолодитися цим моментом,адже я не знаю чи повториться цей наш танець ще раз.
  І я хочу щоб ти був зі мною,і не важливо коли,звичайно, бажано скоріше,але якщо ти не готовий, то я готова чекати вічно, щоб ще раз повторити цей день,але вже без інших людей.