уява

А зараз на дворі вітер та дощ. Свіжий запах дощу та мокрого асфальту відчуваю у своїх грудях. Я зайду до своєї улюбленої кав'ярні,яка розміщена у центрі міста і візьму чашку гарячого чорного чаю. Я вийду з чаєм і сяду на двір, вкриваючись теплим одіялом ,який зігріває не тільки моє тіло а й мою душу.  Тут шумно,але так має бути,адже це центр міста.Час від часу я закриваю очі і відчуваю як по моїм венам та судинам тече пекучий чай. Коли відкриваю очі, бачу тебе сидячого на проти мене.Ти уміхаєшся мені ,як завжди,я відповідаю тим самим жестом. Я ще довго вдивляюсь в твої красиві зелені очі. Але з часом усмішка з обличчя  зникає , я опускаю очі в низ і закриваю їх знову, тому що розумію що це моя уява і фантазія. Я миттю відкриваю очі і дивлюся на проти там ,де сидів в моїй уяві ти. Зараз там пустота,зараз там спина якогось хлопця. Я знову не чую нічого навкруги,та й не бачу нікого крім тебе. Я відчуваю як вітер зриває з дерев листя,як він грається з моїм волоссям. Я не звертаю на це ніякої уваги, тому що я думаю про тебе. Коли думки мої про тебе, то я не можу думати про щось інше,мріяти ні про кого не можу.
 І от  самого ранку зустрівши тебе, я відчула себе живою а не мертвою. Але ти знову не звертається на мене уваги, ніби я тобі чужа. Мені боляче відчувати такі стосунки між нами. Мені не потрібні інші , мені не потрібні кращі. Мені потрібен тільки ти,такий ще дитячий,такий надземно красивий і такий милий та добрий. Але ця милість не завжди для мене , і це вводить мене в транс нірвани .Чому нірвани?Тому що я і хочу страждати і мені від цього кайф. Але ця нірвана тільки від наркотиків який у мене немає.