Ти знову плачеш осторонь вiкна
змарнiла вiд очiкування жiнка,
в твоєм волоссi пасмо-сивина,
як з крил моїх зроненая пiр’їнка.
Ти тихо плачеш слухаючи спiв
з моїх грудей, i стискуючи руки,
шепочеш до небес багато слiв…
А я дарую дивовижнi звуки,
Я непримiтний птах. Я соловей,
пташина перед Божим свiтом квола,
та iз душi, та iз моїх грудей
спiв лине так, що завмира довкола,
усе, усе. Усюди, навкруги…
А ти не вiдаєш чужинська мати,
що ми з тобою — лютi вороги.
Прохаєш, ще i ще, мене спiвати,
щоб бiль розрадить у душi свої.
Та разом… наче стала прозрiвати,
що тая птаха в гiллi золотiм
убитого, твоїм синочком, мати.
Мати Соловей на укр. яз
© Copyright: Леонид Жмурко, 2014
Свидетельство о публикации №214070501728
Свидетельство о публикации №214070501728
Рецензии