Едкие мысли. 5 Кому-то судьба открывает обьятия

 Кому-то судьба раскрывает объятия, целует в темя и даёт силы стремглав мчаться  за призрачным счастьем.

 Кому-то она бьёт по ногам так, чтобы никогда не смог и  шагу ступить, оставив ему лишь право - мечтать.
 
 Одному - привычно выходить к  морю, слушать его шум, ощущать ногами тепло золотистого песка, вдыхать солоноватый воздух,  в котором будто бы летает  рыба ...       Он по прежнему   не знает,  где оно - счастье.

 Другому - приходится неимоверным усилием проворачивать колёса инвалидной коляски, устремляясь к веранде на  шум дождя, чтобы  подставив ладони - собрать в них частичку моря. Его принёс  солоноватый ветер - тот самый, в котором будто бы летает рыба...
 Он знает, вот оно - счастье. 


Вариант на украинском языке.

Комусь доля розкриває обійми, цілує у тім`я і дає сили чимдуж  бігти за примарним щастям.
Іншому вона калічить ноги, щоб той ніколи не зміг  кроку ступити, залишаючи йому  лише право - мріяти.

Одному - звично виходити  до моря, слухати  плескіт хвиль,бігти вздовж  берега і  відчувати  ступнями  ніг  тепло золотистого піску, вдихати солонувате повітря, в якому ніби-то літає риба...але...
Він  не знає, що то -  щастя.

Іншому,приходиться неймовірними зусиллями повертати колеса інвалідної коляски, щоб дістатися до маленької веранди, аби дивитися на дощ, підставляти  долоні і  збирати в них частинки того моря...
Його приніс солонуватий вітер, той самий, в якому ніби-то літає риба.
Він сидить у візку,  не відчуваючи своїх ніг, але  він знає, що в його долонях - омріяне щастя.