Ужасные приключения супругов Хилл внутри НЛО

 

— Загадки нашого світу —


Вже декілька років в нашій школі діє астрономічний гурток. Ясними зоряними ночами ми спостерігаємо бездонне небо. І коли в полі зору  130-сильного телескопа-рефлектора поволі пропливають кратери Місяця або супутники Юпітера, мимоволі душа  підлітків злітає у Всесвіт. Іноді ми шукаємо серед зоряних розсипів сузір'я Ретикулі. Дух захоплює, коли уявляєш, що біля тих сяючих зірок  живуть, думають і можливо звідти літають до нас брати по розуму.
 
А як інакше  пояснити те, що  відбулося  в ніч з 19 на 20 вересня 1961 року?* Подружжя Бетті і Барней Хілл їхали  легковим автомобілем з Канади до себе додому в Портсмут, штат Нью-хемпшир (США). Коли вони проїздили повз місто Ланкастер, Бетті помітила в небі дивну зірку, яка ніби «летіла». Схоже було, що «зірка» знижується, і якраз по ходу руху  машини. Барней кілька разів зупинявся і розглядав «зірку» в бінокль, дивуючись з її незвичайного вигляду.

Із-за рельєфу дороги «зірка» на якийсь час пропала з поля зору, а коли вона знову з'явилася, то це вже була не крапка, що світиться, а великий об'єкт, що летить, з червоними, неначе сигнальними, вогнями по краях. Об'єкт тепер вже летів на невеликій висоті, якраз над дорогою, по якій їхало подружжя Хілл. Барней знову зупинив машину, вийшов і почав розглядати незрозумілий об'єкт в бінокль. І раптом, не звертаючи уваги на прохання Бетті повернутися, він попрямував у бік об'єкту, що зупинився поблизу в повітрі, продовжуючи розглядати його в бінокль. Але через декілька секунд  раптом різко обернувся і перелякано кинувся до машини.

У протоколі опитування Бетті і Барнея Хіллів,  під гіпнозом, йдетьться про те, що коли об'єкт наблизився до машини, в якій їхали Бетті і Барней, вони дуже злякалися. Барней узяв в руку сталевий прут, збираючись захищатися. Далі він розповідає під гіпнозом: «...Вони підійшли до мене. Я більше не думаю про сталевий прут... Вони  змусили мене вийти з машини. Я відчуваю велику втому, але не боюся їх. Я не хвилююся...» Але пізніше, коли прибульці зникли, його обійняв жах. В наступні дні Бетті навіть вимагала від Барнея, щоб він у жодному випадку не зупиняв машину, якщо побачить на дорозі незнайомих людей.

 Як згодом розповідав Барней під гіпнозом, спочатку він спостерігав ряд ілюмінаторів, що світяться, а потім, крізь ілюмінатори, силуети «людей». Це його і налякало. Барней гарячково рвонув машину з місця, і, коли вона повертала, подружжя втратило об'єкт з поля зору. Але незабаром вони почули позаду себе якісь тонкі переривисті сигнали і їх свідомість затьмарилась.
Трохи пізніше вони почали розрізняти шум двигуна своєї автівки, і  зрозуміли, що проїжджають  Ешленд, тобто знаходяться в 56 кілометрах від того місця, де вони тільки що, як їм здавалося, спостерігали об'єкт. Додому вони приїхали на дві години пізніше, ніж було треба. Де вони згаяли  дві  зайві години, вони так і не зрозуміли.

Бетті розповіла про подію сестрі і сусідам, і ті порекомендували їй повідомити про це військовим властям. Бетті так і зробила. Подружжя було опитане майором Гендерсоном, який потім склав про це відповідний рапорт. В наступні дні Бетті відчувала якесь хвилювання, страх, і щоночі її переслідували однакові жахливі сни. Про все це вона написала майорові Д. Кихоу.

На прохання Д. Кихоу подружжя Хілл відвідав астроном з Бостона Вальтер Веббе, який теж склав свій звіт  про розмову з ними. Бетті, зокрема, розповіла, що їй сниться один і той же сон, ніби вона зустрічає на дорозі групу якихось людей. «Як тільки вони підходять до машини, я непритомнію. Я прокидаюся разом з Барней усередині дивного апарату, пілоти якого піддають нас повному медичному огляду. Вони запевняють нас, що не заподіють нам ніякої шкоди, що після звільнення ми не згадуватимемо про цю дивну подію».

У листопаді місяці Хілли вирішили піддати себе перевірці під гіпнозом, але із-за всяких неув'язок ця справа зволікалася. До цього часу вже стало помітно, що стан здоров'я Барней різко погіршується. У 1963 році він був поміщений в клініку. Доктор Стефенс, що спостерігав за ним, заявив, що погіршення здоров'я пацієнта пов'язане з якимсь нервовим шоком. Барней був переданий досвідченому психіатрові  Б. Саймону. Саймон ознайомився із звітами майора Гендерсона і астронома Веббе. У лютому 1964 року Саймон почав проводити опитування подружжя Хілл під глибоким гіпнозом.

Вимальовувалася наступна картина. Після появи звукового сигналу подружжя з'їхало з дороги і зупинило машину. Посеред дороги стояла група якихось людей. Все це місце було яскраво освітлене. «Люди» підійшли до машини і змусили Хіллів вийти з неї. «Я відчуваю велику втому, – говорить Барней під гіпнозом...— Ноги волочаться. Я не боюся. Мені здається, що я сплю... Ноги більше не торкаються землі...» Обидва були доставлені на «корабель» і там був проведений їх «медичний огляд». Оглядали, їх порізно.

З розповіді Бетті (під гіпнозом) у неї оглядали вуха, ніс, горло, шкіру тіла. Вона в цей час лежала на «медичному столі». Потім їй увіткнули в живіт голку. Вона закричала від болю, але той що її оглядав, або, як вона його назвала, «шеф», провів у неї перед обличчям долонею і біль пройшов. Він пояснив, що це був тест на вагітність.

Слід зазначити, що Барней і Бетті піддавалися гіпнозу порізно і прослуховувати плівку до певного часу їм не давали. Іншими словами, у звичайному стані вони не пам'ятали, про що говорили під гіпнозом, і вже напевне, не знали, що говорив інший.

Так от, Барней розповів, що при огляді у нього виймали з рота вставну щелепу. А Бетті розповіла, що під час огляду до кімнати увійшов якийсь інший «доктор», наказав їй відкрити рот і спробував вийняти у неї з рота зуби. Коли у нього це не вийшло, він висловив велике здивування. (У Бетті були свої власні зуби, а не вставні.)  Доктор Хайнек, який з цього приводу брав участь в обстеженні подружжя Хілл, пожартував: «Можна уявити звіт про експедицію, зроблений на зборах учених «планети X». Із звіту витікатиме, що у чорних самців зуби знімні, а у білих самок не знімаються...»  (Барней був негр, а Бетти біла).

Далі  Бетті розповідає під гіпнозом, що після медичного огляду «...я запитала «шефа», звідки він, тому що я знаю, сказала я йому, що він не з нашої Землі. Він запитав, чи знаю я що-небудь про Всесвіт? Я відповіла негативно. Практично я нічого не знала. Він сказав, що він хотів би, аби я знала більше. Я відповіла, що і я хотіла б. Він перетнув приміщення під кутом до столу і щось відкрив... Він витягнув звідти карту і запитав, чи бачила я раніше небесні карти. Я перетнула приміщення і сперлася на стіл. Я помітила, що карта була довгастою, трохи більше в ширину ніж в довжину. По карті були розсипані крапки. Деякі були маленькі, як макові зернята. Інші були розміром з монету.

Були  криві лінії, що йшли від однієї крапки до іншої. З великого кола розходилося безліч ліній. Більшість з них були спрямовані до іншого найближчого кола,  але не такого великого. Це були товсті лінії. Я його запитала, що вони означають. Він відповів, що товсті лінії це комерційні шляхи. Інші лінії позначали місця, куди вони іноді вирушали. Пунктирні лінії показували  поодинокі експедиції. Я запитала його, звідки він. Він відповів мені питанням: «Де ви на цій карті?» Я сказала, сміючись, що не знаю. Тоді він сказав: «Якщо ви не знаєте, де ви є, то я не можу вам пояснити, звідки я».

Знаходячись під гіпнозом, Бетті спробувала відтворити цю карту. Після, приблизно, двох місяців від початку сеансів гіпнозу, подружжю було дозволено прослухати плівки. Барней не міг повірити, що він все це говорив і взагалі, що все це з ним відбувалося.

На жаль, медичне обстеження не поліпшило здоров'я Барнея. У лютому 1969 року він помер від крововиливу в мозок. Його дружина Бетті надовго пережила свого чоловіка. Вона їздила по країні, виступаючи з лекціями про свою незвичайну пригоду. Вона залишила цей світ нещодавно.
 
Минули  роки, і деякі учені все ж таки спробували дати «земне» пояснення цій пригоді. Вони заявили, що подружжя Хілл нічого не вигадало (та і зробити це під гіпнозом неможливо), але те, про що вони розповідають, насправді не відбувалося. Це була лише дуже потужна галюцинація у Бетті, яка силою навіювання, несвідомо, була передана Барнею.

Випадок такої потужної галюцинації, коли від однієї особи вона передається іншій, хоча і надзвичайно рідкісний, але можливий. Отже таке пояснення можна було б прийняти, коли б не дві несподівані обставини.
Перше. У архіві авіаполку Стратегічної бомбардувальної авіації був знайдений офіційний документ за 1961 рік (№ 100—1—61), в якому йдеться про те, що в ніч на 20 вересня, тобто в ту саму ніч, коли відбувся випадок з подружжям Хілл, оператор радара 0214 спостерігав за неопізнаним літаючим об'єктом. Про це оператором був зроблений запис в журналі радарного комплекса. Залишається додати, що цей авіаполк і цей радарний комплекс знаходилися в штаті Нью-хемпшир, тобто там, де  й відбувалися описані  події. Логічно зробити висновок, що оператор,  спостерігав той самий об'єкт, з яким зустрілися подружжя Хілл.

І інша обставина, яка не дозволяє віднести цей випадок до розряду галюцинацій. Як йшла мова раніше, під час сеансу гіпнозу Бетті Хілл намагалася відтворити карту, яку вона бачила на «кораблі». І вона цю карту відтворила. Картою Бетті Хілл зацікавилася шкільна вчителька, астроном-аматор Марджорі Фіш з штату Огайо.

Фіш виходила з того, що якщо на карті, намальованій Бетті Хілл, є хоч якась крапля істини, то вона повинна відображати ту ділянку зоряного неба, і в такій площині, як її видно з тієї зоряної системи, звідки прилетів «корабель». Немає можливості переказати доступною мовою ту гігантську математичну і аналітичну роботу, яку виконала Марджорі Фіш, щоб знайти реальну ділянку зоряного неба, яка б відповідала малюнку Бетті Хілл. І Фіш цю ділянку знайшла.**

 Коли з роботою Фіш ознайомилися професійні астрономи, такі, наприклад, як професор університету штату Огайо Уолтер Мітчел та інші, то вони дали цій роботі найвищу оцінку.
Професор Мітчел зі своїми студентами перевірили карту Фіш, вірніше карту, намальовану Бетті Хілл під гіпнозом, для якої Фіш знайшла відповідну ділянку зоряного неба. Дві великі кулі, намальовані Бетті Хілл, були визначені Фіш як зірки Дзета I і Дзета II сузір'я Ретикулі.

Так от, професор Мітчел із студентами перевірили цю карту. Вони заклали в комп'ютер місцеположення сотень найближчих до нас зірок і зажадали від машини, щоб вона видала їм ділянку зоряного неба так, як її видно з сузір'я Дзета Ретикулі у напрямку  Сонця. І машина видала таку карту. Вона майже точно співпала з картою Бетті Хілл – Фіш! Іншими словами, зоряна карта, яку Бетті Хілл бачила на «кораблі», могла бути створена лише астрономом, що знаходився в сузір'ї Ретикулі.

І ще одна неймовірна деталь. Свій малюнок Бетті Хілл зробила під гіпнозом в 1964 році. Дев'ять зірок цього малюнка Фіш розпізнала, а три зірки розпізнати не змогла. Річ у тому, що якраз ці три зірки були відкриті астрономами пізніше, в 1969 році! Сьогодні їх каталожні номери 59, 67 і 86. Простіше кажучи, в 1964 році (а Бетті бачила цю карту  в 1961) не тільки  Бетті Хілл, що нічого не розуміє в астрономії, але й жоден астроном Землі не міг нічого знати про ці зірки, якщо тільки цей «астроном» не прилетів до нас з того сузір'я Ретикулі!  (Див.малюнки до статті)

Члени астрономічного гуртка пропонують вам, аматори астрономії, спробувати пояснити прочитане  «земними» поняттями, виключивши НЛО. Пишіть нам на адресу цього сайту, дзвоніть, надсилайте власні спостереження. Ми з задоволенням опублікуємо вашу думку про цю надзвичайну пригоду.

               


*    Приводиться по книгах – Hynek, J-A., The UFO Experience. A Scientific Inquiry and Carreau et Lavier Face aux extraterrestres, а також Шульман Сол  «Інопланетяни над Росією».

* *  Доповідь Марджорі Фіш поміщена в збірці  «МУФОН-74»




Малюнок  Бетті Хілл, зроблений під гіпнозом