Віє вітер над горою,
віє у долину
та хитає серед поля
квітучу калину.
Квітучую калиноньку
вітерець гойдає,
нема мого миленького,
як сонце сідає.
Як настане в полі вечір,
місяць над горою,
то тьохкає соловейко,
серце із душою.
Нахилився цвіт калини
до самого долу,
буде миленький зі мною,
вернеться додому.
Як припинить східний вітер
лихо навівати,
посміхнеться дівчинонька,
а з нею Карпати.
А з Карпатами схід краю
полегшено гляне
і розквітнуть калиноньки
по цілому краю.
Достигають калиноньки,
грона червоніють,
Україна веселіє
і серце зігріє.
Зігріються серденята
і співати стануть,
прозвучить: "Іще не вмерла!"
і "Героям слава!"
Фотографія із інтернету.
Веет ветер над горой
© Copyright: Светлана Борщ, 2014
Свидетельство о публикации №214071300836
Свидетельство о публикации №214071300836
Рецензии