Тень. На украинском языке

   Нарис
   Тінь
   Ліс. Осіння пора. Дощ хлине з неба. Мене попереджали, що тут легко заблукати але ці мальовничі пейзажі все ж таки звабили мене. І ось вже третю годину шукаю шлях до дому. Підсковзуючись, падаючи, я не покидаю надії, підводжусь та йду далі. Хоч би встигнути до темряви.
   Змерз. Сили покидають мене. Погляд художника, крізь промокщі вії, помічає якусь темну постать в десяти деревах від себе. Та частина мого мозку, котра ще здатна якось мислити, каже йти за невідомим гостем. Можливо роблю велику помилку, але я йду. Невідомість кличе мене за собою. Я йду. Все швидше й швидше. Йду... Тінь кудись зникла. Невже здалося?
   Десь поруч, чую, шелест листви та гілля. Повертаю голову праворуч. Знову ця тінь! Йду за нею. Вона веде мене кудись, пітляючи і роблячи круги. Хоч би знайти якусь стежку... Надії вже помирають. І, ось диво! Ще пару кроків і стежка опинится під моїми ногами.
   Йду додому. Змерзший, знесилений. Сонце сідає. Встиг. Повертаю голову щоб в останнє за цей день поглянути на цю лісову красу.
Тінь...