Приховай пісочок сну,
Заховай його в кишеню.
Доторкнись і до зіниць,
Що так палали просто неба.
І тихенько полечу
У сон дарованих квіток,
Розчарованих криниць,
Що так летіли до зірок.
Палало небо подушками
І золота пурпурним блиском,
Що наче буси у книжках
Розсипали своє намисто.
Потерті стіни стали гірші,
Перли мої враз зів’яли
І душать, давлять вони більше,
Лиш сни їх гордо проганяли.
Пурпурнi сновидiння
© Copyright: Аннабель Солт, 2014
Свидетельство о публикации №214071601133
Свидетельство о публикации №214071601133
Рецензии