Анти-весiлля

Маленький епілог.
Я працюю в туристичній фірмі, та щодня переглядаю електронну пошту. Зазвичай роблю це механічно, читаю лиш заголовки, обираю те, що важливо, решту видаляю. Часом на мейл надходять досить цікаві речі, такі як оцей лист від одного туроператора, зачепила мене ключова назва: “Весілля під ключ”в такій-то країні. Що ж, і таке вже сьогодні є, навряд чи цим когось здивуєш. Звучить проте так дивно, ніби то квартира під ключ чи офіс...Весілля — це свято любові, єдності, свято душі, але аж ніяк не свято “під ключ”.

Чи завжди весілля — це романтично та красиво? Чи це купа нервів та кинутих на вітер грошей? Як на мене, у весілля більше мінусів, ніж плюсів.

Незрозуміло, як так виходить, проте це факт: на весілля витрачається багато грошей. Дуже багато. Одна лиш сукня нареченої чого варта, не кажучи вже про саме святкування та китайські церемонії тамади під час банкету. За ті гроші, що витрачаються на весілля, можно спокійно поїхати в якусь цікаву подорож закордон і отримати купу вражень та емоцій. Поїхати на тиждень чи навіть на місяць. Погодьтесь — тиждень десь у Парижі чи Брюселі це набагато краще, аніж один єдиний вечір, який витрачаєш на гостей, танці та бескінечні конкурси.

Весілля — це стрес, нерви та апатія. Особливо це відчуває наречена, на долю якої випадає безліч творчих завдань: підготувати собі своєчасно гарну сукню, обрати ресторан, продумати меню, знайти візажиста, фотографа та купа інших речей та дрібниць. І хай навіть хтось буде допомагати — все одно це нерви, хвилювання і ще раз нерви. Кому це потрібно?..

Весілля “як треба”. Як часто ми робимо речі не так, як нам хочеться, а так, як треба, як прийнято, як очікує від нас суспільство. Любиш ти конкурси чи ні, але тамада має бути, гості ж засумують без розваг і танців. Намагаючись задовольнити всіх та зробити все “правильно, як має бути”, молоді люди рідко роблять весілля саме таким, яким його уявляють.

Весілля — це втомленність. Всі ці історії про пристрасну шлюбну ніч — перебільшення, гіпербола. Це лише видається романтичним — зранку церемонія, потім свято... Проте згадати про виснажливу підготовку до весілля, потім — насичений й перевантажений день весілля...Про яку пристрасть та бажання може йти мова взагалі наприкінці дня? Якщо вдалось добре поспати, це вже щастя.

Весілля — це багато зайвих людей. Часто ми боїмось когось образити, видатись неуважними, тому й запрошуємо “з поваги”, тому що “так треба”, “це наші друзі/родичі/приятелі” і т.п. і т.д. Тут діє принцип: або запрошуємо всіх, або не запрошуємо нікого, щось проміжне досить складно знайти. Як на мене — краще не запрошувати нікого, аніж бути поруч з людьми, яких не особливо й хочеться бачити. Це ВАШ день, а не свято для оточуючих.

Весілля — це фотосесія. Виснажлива й безкінечна. Замість того, щоб приділяти час один одному, гостям чи сім'ї, молоді люди вимушені пів-дня (чи увесь день) позувати фотографові, постійно посміхатись та вдавати, ніби вони не втомились. Чи не краще обрати інший день й повністю присвятити його фотосесії? Навіть зробити декілька різних фотосесій — у білій сукні, а потім в морському стилі. Де написано, що фотосесія обов'язково має бути саме в день весілля й тривати з ранку до вечора?..

Весілля — це анти інтимність. Вінчання чи весільна церемонія вимагають зізнань у вірності та коханні, промові обіцянок...Проте абсолютної відвертості в сучасній церемонії не знайдеш при всьому бажанні. Адже відвертість — це інтимність, а про яку інтимність може йти мова, коли довкола тебе півсотні людей? Прикро, проте це правда: чим менше присутніх людей на весіллі, тим більш чесним та справжнім воно буде. Чим менше блиску та прикрас, тим більше щирості. Хіба не так?

Я ніколи не забуду той фільм з Джулією Робертс, “Наречена-втікачка”. Кінець фільму — моє ідеальне весілля, красиве та затишне вінчання на зеленому пагорбі, світле небо, сонячна днина  та кохана людина навпроти мене. Все решта — зайве. Зовсім зайве.

Звісно, кожен сам є і режисером, і сценаристом свого весільного дня, і кожен сам робить вибір. Проте варто пам'ятати: весілля — це лише один день, а шлюб — ціле життя. Можна витратити купу грошей на один вечір, а можна влаштувати маленьке затишне свято для близьких та вирушити в далеку захоплюючу подорож, яка запам'ятається на все життя.