Бiлi i вiльнi

Мої білі і вільні

Чорних віршів…
Ніколи, ніколи, ніколи!

Білобарвною хмарою линуть,
здригнувшись і сплутавшись вщент,
зграї верлібрів моїх, 
що підганяються  натхненно 
та скипають поволі у пристрастях простору періодів своїх,
переплітаючи поривами завірюхи сенсів, 
переливаючись в дзвінкий рій букв,
з яких ліплю натхненне
слово і слово, і слово…
І сплутавши клубок,
тихо тягну їх за нитку Аріаднину,
щоб сказати Вам:
- Чорних віршів…
- Ніколи, ніколи, ніколи!

- Не напишу…
 


Рецензии