Спiв 2-й

Спів 2-й (є!)

1 Білий світе, бідний світе, стражденна плането! Серце незатишне серед сердець незатишних не вже не здатне жити у мирі,
2 бо довга ворожнеча - забуття спокою.
3 Колотнеча вночі відбирає очі у ранку, коли Сонце сходить над землею, як і раніше сходило, коли людей ще не було. 
4 Наближається пора, коли не тільки хліба насущного буде людина просити у Бога, - очі проситиме вона, щоб бачити сонячне світло,
5 щоб хліб той не був зі смаком полину.
6 Над Дніпром, на Київських пагорбах, хліба вдосталь, сонця вдосталь, волі вдосталь,
7 ходжу і шукаю щось, що зосталось від Кия, і не знаходжу.   
8 Кажуть: «Ось Володимирове! Ось Ярославове!» І стоять ті, хто це кажуть, та знаю, що на серці у них справжня шана до інших імен.
9 Двох Володимирів бачу. Хрест і меч. Душу праведну і душу криваву,
10 а між ними Хрещатик вирує, як Дніпро під час бурі, де Голубу ніде сісти, де змушена ховатися Любов. 
11 Брати мої й сестри! Кличте Любов у коло! Гукайте Радість! Хай Голуб сідає на Неньчине плече! Хай Матінка рідна єднає нас,
12 бо якщо я дійсно побожно ставлюся до матері своєї, - на сина її, свого брата, руки не здійму.