Спiв 7-й

Спів 7-й (є!)

1 Тобі, о праведний Боже мій, шлю свій уклін доземний за те, що не даєш винищити в моєму народові Духовну Січ, яка є потужнішою, ніж тисячі Січей Запорозьких!
2 Віру маю, ще не одного гетьмана будуть славити українці.
3 Тверду віру маю, що Вкраїнська земля продовжує народжувати своїх гідних захисників-доброчинців.
4 «Честь і Воля» - гасло було в запорожців.
5 Честь і Воля - мов два велети стоять на сторожі Материзни!
6 Брати мої, сестри мої, співайте пісні даною Господом мовою! 
7 У піснях розливається дух народу. У піснях радіє народна душа.
8 Співаю під супровід кобзи своєї пісню мудрого Соломона: «Коли множаться праведні, радіє народ, як панує безбожний то стогне народ».
9 Стогне мій народ від люті беркутів, які шарпають тіло й ламають кістки, переслідують і топчуть юний цвіт.
10 Плаче мій народ від утисків панівних безбожників,
11 які до того ще кличуть володаря Півночі словами: «Прийди до нас, запали вогні, щоб нам зігрітись!»
12 Та певен я, стане лицар за лицаря, козак за козака, брат за брата, і захистять вони святосяйний Київ, де не ступить нога чужинця, який несе зло.
13 У славного народу - славні герої!
14 У світлодайної столиці - світлочолі герої!