Спiв 10-й

Спів 10-й (є!)

1 Над Хортицею, над могилами степовими сходить не тільки сонце. Знов підіймається козацька Зоря-Мати.
2 Запорожжя пробуджується козацькими співами. Котиться слово волелюбне далі аж до моря.
3 Біля відбудованої Січі Запорозької, біля Дуба Козацького молодь чубата гартує свій дух.
4 Вухо чулого знову вислуховує мудрість Прадідівську. Рука розсудливого ламає паркани брехні.
5 Щоранку ходжу до Дніпра-Славути, молю велета пробачити діткам своїм всі здійснені гріхи. Благаю його не тримати гніву на своїх синів-соколів, козаченьків.
6 Ношу душу свою у грудях своїх - найдорогоцінніший дар Божий. У молитвах благаю Милостивого відкликати душу по часі своєму і не дати руці нечестивого відібрати у мене життя.
7 Страшний сон не дає мені спати; кожної ночі бачу, як нечестиві безбожники стріляють у простосердних. Бачу я дощ вогню і вітер чорний, гарячий, який хижакам шлють у відповідь повсталі праведні свободолюбці.
8 Основи бандитської насильницької влади зруйновані. Прокидаюсь й одразу шлю молитви вдячності Господові за мир і правду для синів України.