Спiв 21-й

Спів 21-й (є!)

1 Нене, рідна моя Україно! Стогнали пугачі вночі невипадково. Попереджали вони, як колись козацькі пластуни, про наближення біди.
2 Україно, нене моя, голодний вовк увірвався на подвір;я твоє.
3 Він прийшов, узявши благословення у багатьох ворон.
4 «Керманичу наш! Іди і жери! - в один голос закаркали ворони, закривши очі серця свого. - Дери вівцю! Хапай теличку! Ламай паркани! Твоє полювання ми увіковічимо в своїх творах».
5 Жаль! живий жаль! Непроханий зайда не має добра, раз ділиться з нами лихом та готує на нас пута неволі.
6 Борони всіх нас, Боже, від навісного хижака! Що вхопить вовк, те вже буде не наше. До чого торкнеться ворон дзьобом своїм, вже не буде живе.
7 Боже, чи чуєш! Молиться по церквах люд український, щоб розпорошив Ти табір ворожий! Зроби так, щоб на нашій землі не запалало багаття війни!
8 Не видай, Милосердний, Вкраїну на сваволю повсталих ворогів!