Спів 25-й (є!)
1 Мій Учителю, мій Кобзарю, я відчув себе справжнім кобзарем і по-справжньому забриніло слово моє, коли твої сльози-роси поклав я на серце своє!
2 Мої сльози так само гіркі, як і твої. Різниця в тому, що ти проливав їх на чужині, а я плачу в ріднім Краю, коли бачу лукавство й жорстокість людську.
3 У молитвах своїх славлю я Бога, нашу Неньку-Вкраїну і твоє ім’я! А ще дякую Господові за те, що дарував Він мені можливість жити, творити, плакати і молитись поруч з Хортицею на Дніпрі.
4 Я вірю, Кобзарю, що братерська наша воля, яка знову запанувала у Києві, розвернеться весела по всій Україні,
5 і вже ніколи не зверне з дороги миру й розквіту!
12 І Любов - Господня благодать - повік-віків запанує над нами!
Спiв 25-й
© Copyright: Александр Выженко, 2014
Свидетельство о публикации №214072101991
Свидетельство о публикации №214072101991
Рецензии