поэзия как род некрофилии

Поезія як рід некрофілії

Це просто якась мана
Практично завжди натикаюся на тексти
Які засновані на ритмі
 
Навіть моя студентка, яку я хотів вигнати
(не я один, там великий список)
Говорить мені, що римує рядки
З самого дитинства

І цього я абсолютно не можу
Або просто не хочу зрозуміти

Рима – це страшний спогад
З дитинства і гімназії
Коли мене примушували вчити
Ці йо...ні вірші
Моє вимушене знайомство з
Клясичною російською літературою
Стало початком мого фатального
Просто патологічного недовір'я
До рими в будь-яких її формах
Іпостасях і проявах

І тому, коли я читаю
Американські і канадійські часописи
Або українських поетів
Другої половини 20 століття
Зрозуміло – все суцільно емігранти
Або індонезійських поетів з Австралії
Я просте ох...ю від того
Що можна писати без рими
Звільнившися і відмовившися
Від її архаїчних і майже
Ритуальних послуг

Але коли я читаю російські тексти
Випадково забуту батьком
У туалеті книжку
Або натикаючись в інтернеті
На щось римоване
Хай навіть клясичне
(Пушкін і Вознєсєнскій давно
Переселилися в інтернет
Що за тупе і ідіотське сусідство)
Або щось нове
відштовхаюче сучасне
Я бачу цю так мені обридлу риму

Це просто якійсь п...ц
Тому, борючись з своєю фобією
Римованого тексту
Минулого року я почав
Замовляти і читати книги
Одного інтелектуального російського видавництва

Вже цілу полицю довелося звільнити
І поставити туди цю макулатуру
Потіснивши книжки про націоналізм, ідентичність
І теж всіх порядне з...й
Постмодернізм

Так от з цих більше 20 замовлених книг
Я не зміг осилити тільки дві
Айзєнбєрґ з його переходом на літній час
І Сабурова що рушив у напрямі Африки

І все унаслідок цієї йо...ї рими
І мого нерозуміння
Мого неприйняття
Моєї нелюбові рими як соціяльно-літераутрної кляси

Але я розумію, що рима була хороша
Потрібна і необхідна в 19 столітті
І напевно трошки в 20
Для романтиків
Для сентиментальних ліриків
Для політичних працівників
Агітаторів і пропагандистів
і графоманів

Рима – це просто така універсальна
Х...я за допомогою якої
Однаково добре і дієво
Можна написати про дві речі
Перше, про те що ти
Просте п...ц як
Любиш цю дівчину
І друге, що ти
З таким же, б...дь, остервуваннем
Любиш комуністичну партію

І все
Достатньо
Цим прикладне значення рими
Закінчується

Але повернемося до поезії і книжок від «НЛО»
Цього бастарда російського капіталізму
І меценатства від пана Прохорова
Отже, сьогодні в інтернеті знову
Впав в перенасиченні від великої кількості рим

Що за х...я
Ви пишіть в інтернеті
Так навіщо ж вам рима
"Какого х..я" як якийсь невідомий романтик
в нападі нескромної патетики
гучно накреслив на паркані
Навіщо ці убогі спроби наслідування
Російської поезії або поезії взагалі

Таке відчуття, що це
Не мережева поезія
А ресурс поетичних некрофілів
А рима – симптом поетичної некрофілії
Не більш того

А що стосується книг
Каюся, що поетичні книжки я не осилив
І не знаю чи замовлятиму нові
Хоча хочу замовити Наума Ваймана
Людина яка так описала щілині літератури
Може виявитися і непоганим поетом
Навіть якщо і у нього
Домінує цей анахронізм
Відомий як рима

Але зі всього виданого там репертуару
Найпоетичнішим мені показався
Покійний Алєксандр Ґольдштєйн
З його закликами не забувати про Фамагусту
Ритм відчуження
Переносить нас з благословенної землі
Азерійськіх тюрків
У край благодатний
Радянських євреїв, в країну – державу Ізраїль
Де автор немов шаман
Грає розумом читача в пориві
Ігри власними спогадами
 
Отже по мені поезії більше
На сторінках з величезними абзацами
Чим на інших сторінках, де 
сторінка – вірш
Що за не економія паперу
В період економічної кризи
І на цих інтернет-ресурсах
У притулку графоманів
Які в нападі естетичної некрофілії
Щось безперервно римують
якусь йо…у х…ю, ш…ясь
на просторах віртуальної літературної тусовки 
«Общество», б...ь, «мертвых поэтов»…

22 липня 2014 року