Тихо. На обрії спалах.
Ніч набухає грозою
Бурі душа дочекалась,
Болю.
Шурхіт тривожного листя.
Гупання яблук неспілих.
Ти так невимовно близько
Мила.
Погляд очей загадкових
В краплях, що б’ються об вікна
Волі не буде ніколи,
Вічно.
Темінь прорізує світло,
Синє розбурхане море,
Плаче вмираюче літо
Горе!
Чутно блаженного пісню,
Квилить дитина в деревах,
Ти – в цьому свіжому вітрі,
В небі.
Зблискуєш птахом чарівним
Синьо-блакитним, червоним,
Сходиш по хмарах, царівна,
Д’горі!
Ранок розвіяне лихо
Сяйвом зустріне іскристим.
Світ знов народиться тихо.
Серце – тобі залишИться.
Тихо. На обрii спалах...
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214072901646
Свидетельство о публикации №214072901646
Рецензии
