Серпень

Вітер заснув у духмяній траві,
Коники, бджоли, пухнасті джмелі,
З квітами, в коси йому заплели
Тихого присмерку сум.
Біло-туманними лапами снів,
Осінь скрадається там вдалині,
Стелить росу.
Серце маліє і вищає світ,
Ніч вистигає прозорістю днів,
Щемом часу.
Сяють край світу бентежно вогні,
Дивляться, дивляться зорі живі
На цю красу.


Рецензии