Герою

Сядь зі мною на мосту – ми звісим ноги, я з тобою помовчу, як завжди…
 Трохи.

    Може це ще востаннє і ще буде завтра, ну а може вже пора споряджать... Cолдатa.

  Не буду стримувати сліз, буду обіцяти молитися, терпіти, чекати  і лишатись вірною тобі.

     А ти  дивишся на мене так ніби благаєш сховати, втекти подалі, або взагалі купити машину часу і просто прокрутити її назад чи вперед  де немає мобілізацій, хоча говориш зі мною впевнено і гордо – ідеш захищати мене,маму, їх, всіх, Країну.  Патріот! Ех! Клята політика, світова економіка, лісі до влади люди, фашисти, комуністи, імперіалісти, банкіри, масони і всі ті, для кого – людина  лиш біологічна  істота.

      Забув, ти друже, що великі герої – мертві  герої. І хай би як я не любила свою Україну, тебе, дурню, я люблю сильніше!  На цьому мосту в Києві, в Нью Йорку, Петербурзі  чи Ріо де Жанейро – мені все одно де  зустрічати зі тобою світанки! Головне з тобою, живим і здоровим! Я  не хочу   зустрічати цинковий бокс  і втирати сльози, заспокоювати тебе коли тобі в вісні черговий раз буде снитися бій і повторювати, що ти справді герой,  і що ти потрібен цій країні, коли про тебе забудть всі окрім мене! Та  я жінка,  і нехай мені лиш 20, я буду там з тобою усіма думками, молитвами і снами.

 Знаю, що тебе не зупинити – іди, раз покликали. Я тобі потім – перед самим потягом  скажу, коли ти вже будеш в  формі


« Я вагітна. Повернись живим до  нас»


03.08.2014