Хоч дорога важка

Серед тисяч стежок заблукати не можу
Напевне це фарт
Де повільно, де швидко усе я проходжу.
Допоможе азарт.
Оминаю розваги, веселу  юрбу та пісні.
Вистачає думок.
Що тривожать усюди, щодень, уві сні,
Як бурхливий струмок


Най скаже хто -  мовляв, артист,
У відповідь всміхнуся.
До всього профі має хист.
Дійду! І не стомлюся!


У тумані ховаються поле та річка,
Світанок дощить.
Мерехтливої долі ховається стрічка,
Лунає: мерщій!
Хоч дорога важкаі, та  пройду, не шукаючи інших,
Вони для слабких,
Ця стежина  вузька і іти  треба швидше.
Потрібно!  Пройти…


Най скаже хто, мовляв, артист,
У відповідь всміхнуся.
До всього профі має хист.
Дійду! І не стомлюся!


Синій птах із цікавості поряд зі мною.
Не стримую літ.
З ним  побачу веселку я навіть зимою.
Відчую політ.
Навигадую різних мелодій і ритмів.
Щемливо-простих.
Серед  тисяч стежок, без складних алгоритмів.
Зумію! Пройти…


Най скаже хто – мовляв, артист…
У відповідь всміхнуся.
До всього профі має хист.
Дійду! І не стомлюся!