Світ без очей твоїх – мов небо без зірок –
Лиш тьмяне полотно, спотворена пустеля.
Самотня тиша - потай зведений курок,
Гартує душу, що тверда, неначе скеля.
Знай, музику любові меломанам
Лише удвох почути до снаги.
Кохання не порівнюй з океаном,
Бо океан все ж має береги.
У почуттів моїх ні рамок, ані меж.
Так, ніби тигру клітку відімкнули.
Ти - винуватиця всіх внутрішніх пожеж,
Які в мені водночас спалахнули.
Ти – відповідь на тисячу питань,
Тих, що собі боявся задавати.
Ти – ватажок всіх тих святих повстань,
Що рвуть кайдани та руйнують ґрати.
Тепер у долі я в позивачах,
Країна спогадів – мій вічний порятунок.
Я був живим лише в твоїх очах,
І кожну посмішку сприймав на свій рахунок.
Самотня тиша
© Copyright: Андрей Кд Лаврик, 2014
Свидетельство о публикации №214080501335
Свидетельство о публикации №214080501335
Рецензии