Мох буденност

Завязані очі не тими,
Турботами дні поросли.
Не чуєм, не бачим- сліпі ми.
На помацки лапаєм сни.

Для чого, кому ми потрібні?
У всіх є свої таргани.
Проходячи мимо свавільно,
У тиші бетонно-мертві.

Так люди, міста вимирають,
І вулиці пустки німі
Зі стрибують біженці жаху
Втікаючи звідси-туди..


Рецензии
Тетяна, наверно Татьяна? Во времена Киевской Руси мы говорили на одном языке, писали на бересте и понимали аки родные други-подруги.

Альтер Эго 2   17.04.2015 09:55     Заявить о нарушении