Зустрiч

Роки  без  долі  пролетіли,
Здавалось,  більше  не  збудить,
Та  спалахнуло,  як  зустріли,
Минулу  незбагненну  мить.

Все  завихрилось  до  основ,
А  погляд  бажаним  хвилює,
І  закипає  знову  кров,
Вулкан  чуттів  в душі  вирує.

Мов  в  ті  роки,  що  поєднали,
Зустрічний  погляд  пломенить,
З  такою  пристрастю  кохали,
Й  так  жадібно  хотілось  жить.

В  красі,  як  в  дзеркалі  води,
Любов  і  зваба  вигравають,
В  цьому  полоні  назавжди
Серце  і  душу  залишають.

Легенький  дотик  -  дар  безцінний,
Нестримна  жага  до  єднань,
Що  безперервно  хоч  і  змінно
Несуть  зрадливість  сподівань.
     1.08. 2014р., Київ


Рецензии