Просто знаки. Майже посохлі листочки. Запашна трава на леваді. Хмарки такі легенькі. Срібний літак, що летить на захід. Та потічок Сирець шириною два метри. Щось там ворушиться, щось складається в голові, у душі, серці. Якось вона називається, якось пишеться, якось зветься.
Коли хочеться знати, дізнаєшся. Коли хочеш чогось, отримаєш. Інша справа чи добре знаєш тих, кого просиш, хто у двері опівночі гримає.
Закриваєш повіки, щоб ясніше бачити. Розчиняєш м'язи в літеплі уявному. Чи літаєш, чи просто плаваєш в цьому Всесвіті без кінця і краю, і що дуже важливо також безпочатному.
Просто знаки кругом розсипані, як ті руни, чи ноти, чи літери. Якщо хочеш, ходім читати їх. Якщо ні, ну то краще спати нам...
Про100 знаки
© Copyright: Валентин Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №214080701481
Свидетельство о публикации №214080701481
Рецензии