Я не Той, я Вельзевул...

   Я не Той, я Вельзевул... Мені прикро, що ти втрачаєш свою пристрась до мене, та я не відпущу тебе, ти вже моє навіки. Скільки б Месія тобі не відміряв років життя я буду поруч. Я ходитиму за тобою примарною тінню, витиму в тебе під вікнами вовкулакою, стрибатиму бісом у твоїх думках та тебе не залишу. Не дивись на мене своїми карими, щурячими очима, ти теж не свята особа.
  Не треба слів. Я знаю, що ти будеш мені говорити. Думаєш я простак і не вмію читати думок? Ти скажеш мені, що я диявольске створіння, що моє місце в пеклі, перерахуєш всі кола по Данте і зробиш висновок, що я маю бути на всіх дев'яти і одночасно. Та я засміюсь, бо управу на мене тобі не знайти. 
  Згоден, навіть не сперечасюсь з тим, що я поплічник Сатани та й ти ж не краща.
  Молишся у разі біди та горя в своєму житті. Звинувачуєш того хто на небі у своїх невдачах та гріхах, а потім біжиш до церкви ставити свічку "за здравіє". Та відкрию тобі секрет: до раю не потрапиш скільки б світил не запалив би.
  Та не сердись ти, я глузую з тебе. Моя душа чорна як смола в ній немає святого, було колись ще до того як ми зустрілись, ще до твого народження.
  Чого дивуєшся? Я вже не людина. Це у вас тіло старіє з віком, а моє вічне. Ви згасаєте з кожним роком, а я горю століттями. Мені прикро від того, що я зламав твою долю, та вибачень не чекай!
  Я хотів відкрити тобі свою іншу сторону, хотів показати, що теж вмію любити, та тільки по своєму. А ти розбила в щент мої надії. Я марив тобою, блукав роками в пошуках такої як ти. Мабуть даремно, бо награвся тобою та відпускати не збираюсь. Жага до твоєї плоті зводить мене з розуму. Сам запах любистку в твоєму волоссі губить мене.
  Вже не боїшся? А пам'ятаєш нашу першу зустріч,першу розмову? Ти дрижала від холоду і страху, очі благали спасіння, а я усміхався. Навіть зараз, бо смішно з того всього в душі.
  Не намагайся забути я ж все одно нагадаю та надавлю на серцеву рану. Я вирву з м'ясом твою огиду до мене. Змушу тебе любити мене. Ти така ж раба як і всі, та чогось не має в твоїх очах, напевно віри. Тоді чого молилась? Ти чекала Бога, а прийшов Я.  А Я не Той, Я Вельзевул!