То є легка і проста ноша - носити під серцем літо. Гріти на підвіконні воду і
уявляти, що то - літепло. Та поливати герань нею, наче троянди, після заходу Сонця.
Отче, чому так самотньо завше в землях твоїх полуденних?
Там шелестять трави сухі навесні та вже мертві літом
Там рано старіють кобіти також сухенькі, мов солончак.
Там віє вітер і душу кремсають нечутні звуки
Чому та Земля є Святая не знаю ні я, ні ти, мабуть...
Хоча то не напівправда. Знаєм! Але чи від того легше?
Чи роблять кого знання щасливим на цій планеті дивній?
Тяжка ця твоя ноша. Тому на часину скину твого клумака, Отче.
Та сяду на березі Моря//Живого// хай хвилі лоскочуть п'яти.
Сьогодні не стану мислити, думати, мудрувати. Хочу просто спочити:
посидіти, полежати, послути_та_непочути...
Просто хочу пожити життям простої, як ріг носорога людини...
2012 - 2014
Про100 Лi То
© Copyright: Валентин Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №214080801302
Свидетельство о публикации №214080801302
Рецензии
" літепло" - как здорово сказано! Запомню это никогда неслыханное слово. Будто два слова лежали на солнечном подоконнике, подтаяли и слиплись.
Валентин, откуда оно? Это Вы придумали?
С теплом
Любовь Павлова 3 23.10.2014 23:37 • Заявить о нарушении
Валентин, откуда оно? Это Вы придумали?
С теплом
Любовь Павлова 3 23.10.2014 23:37 • Заявить о нарушении
Люба, слово не я придумал. К сожалению :-) Оно давнишнее. Обозначает нагретую на солнце воду. В балиях выставляли на солнце, а потом вечером в ней купали детей или сами мылись. :-)
Валентин Лученко 24.10.2014 12:52 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 24.10.2014 12:52 Заявить о нарушении