Чоловiк. жiнка

ЧОЛОВІК. ЖІНКА (3)

   Старчика запитали:
   «На що схожа жінка, в якої нема чоловіка?»
   Він відповів:
   «На квітку у склянці з водою».

   Інший спитав:
   «А що таке чоловік без жінки?»
   І Старчик сказав:
   «Склянка з водою, в якій стоїть квітка».
***
   Старчик про урівноваження:
   «Ніжність - риса жіноча. Та чоловік ніжніший од жінки.
   Агресивність - риса чоловіча. Та жінка агресивніша за чоловіка».
***
   Жінка – скарбниця життя. У ній переховується Диво.
***
   Казав якось Старчик:
   «За Біблією зробив Бог жінку з ребра Адама. І тому важко їй жити без чоловіка як тій квітці, що росте в горщику на підвіконні й не знає бджоли. Важко жити й синам Адамовим. Бо що то за тризуб, коли в нього немає одного зуба. Мир чекає на тебе, чоловіче, якщо ти зможеш знайти своє «ребро» і «приліпити» до себе»».
***
   Пізнай жінку  –  пізнаєш світ!
***
   Цнотлива жінка, як мед; чоловік, у якого немає чуття пасічника,  –  дьоготь.   
***
   Казав якось Старчик:
   «У своїх Притчах Соломон був сказав: «Золота сережка в свині на ніздрі  –  це жінка гарна, позбавлена розуму». А я додам: «Свиня, в якої на ніздрі золота сережка – це красень-мужчина, позбавлений сердечного ока».
***
   Старці й ченці, уникаючи зустрічі з жінкою, гадають, що через це додасться їм праведності. А я кажу: якби не ввійшли вони в цей світ крізь жіночі вра;та, та якби до того ж не були вони під її оберегом, то чи змогли б, либонь, піклуватися про свою святість?
***

КОГО БІЛЬШЕ?

   Один чоловік запитав Старчика:
   «Кого більше: відьом чи цнотливих жінок?» – «Спочатку скажи, чи знав ти кохання?» – «Ні». – «Тоді  –  цнотливих жінок більше». Другий чоловік запитав те саме. - «Чи знав ти кохання?» – «Знав». – була відповідь. – «Тоді, – сказав Старчик, – відьом більше». І третій чоловік прийшов і попросив відповіді на те саме запитання. Старчик попрохав прийти вдвох із дружину. Коли закохані прийшли, Старчик сказав: «Відьом не існує взагалі».
***
   В одному селі, до якого завітав Старчик, він не побачив над хатніми стріхами жодного лелечого гнізда. І це дуже вразило літнього мандрівника.
   От зібрав він усіх чоловіків на майдані і запитав їх:
   «Чи звертаєтесь ви за порадами до своїх жінок?»
   «Так, звертаємось, – як один відповіли ті, –  але потім все робимо навпаки. Бо чули ми від поважних людей, що саме так годиться робити».
   Пішов тоді душознавець до цвинтаря край села. І що ж він там побачив? На кожні десять могил  –  дев’ятеро було чоловічих. І це без війни, без голоду!
   Тоді він повернувся до майдану, зібрав жінок, вклонився перед кожною аж до землі, а потім сказав:
   «Святість ваша більша святості Софії Київської. Віднині кожного літа я буду приходити сюди на прощу».
   Не судилося Старчику завітати до того села, а от лелеки  –  ті повернулися. Було, глянеш з горбочка: що не хата  –  то лелече гніздо над стріхою.
   І було те село прозвано з часом Лелеківкою.
***
   Старчиків жарт:
   
   «Є таке прислів’я: «Коли молодий зі старою одружується, то воно так, як молодого неука-коня до старого воза запрягти: він скоро віз розіб’є». А де ж то воно друга сторона цієї монети? Ось я знайшов: коли старий з молодою жениться, то воно так, як до старої всохлої деревини прив’язати Козу-Дерезу; вона швидко дерево зламає, ще й до лісу побіжить у зайчика хатку відбирати».
***
   Коли дружина зраджує своєму чоловіку, про нього кажуть – «рогоносець». Але ніхто не каже, що в такому разі стається зі зрадливою жінкою. Ось я скажу. У тієї жінки, яка пішла і під покровом таїни зляглась з іншим, одразу ж після злуки, теж з’являються роги. Чому? Адже зраджуючи обранцю долі, вона зраджує і собі, і робить це не в силу розпусти (мораль у даному разі мене не цікавить), а в силу непроясненості у стосунках. «Рогата» жінка гідна підбічниця «рогатому» чоловіку.
***
  Жінка, яка розлюбила схожа на мишу, що завелась у коморі господаря: з кожним днем там буде все менше і менше пшениці.