Розриваючи небо руками,
Кричиш від болю і відчаю,
Але ти можеш бути тільки в цьому світі.
Даний день і дане світло,
Буття нероздільне,
Куди ж поділось кохання?
Чисті, чисті сльози
Омивають каміння гріхів.
Тихий рівчак стає ревучим потоком.
(Мабуть тому поети так люблять водоспади)
І тільки серце залишається вільним,
Воно єдине завжди прислухається до істини…
Білий мій ангеле,
прошепочи мені пісню.
По сяючому павутинню твоїх мелодій
Я пройду над розбурханими потоками горя,
І може спасу ще одну дитину любов,
Що грається біля річки сліз,
не помічаючи як вищає хвиля.
Розриваючи небо руками...
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214080900923
Свидетельство о публикации №214080900923
Рецензии