Бiднiсть. Багатство

 
БІДНІСТЬ. БАГАТСТВО

Чи бідним бути, чи багатим?, –
Те сам ти маєш вибирати.
Чи жить тобі в убогій хаті,
Чи в світлій сонячній палаті.
Я  –  цар, що служить скомороху
І забавля його казками;
Я  й скоморох, царю в услузі
Мить кожну, днями і ночами.
***
   Хто кохається в розкошах, обсихатиме в злиднях.
***
ДЛЯ  РОЗДУМІВ

«Краще грішний мудрець,
ніж безгрішний дурень»
      Народна мудрість

«Краще один раз прийти до Бога,
ніж сорок разів до сорока святих»
          Народне прислів’я

    З перших років християнської церкви, розв’язали священики непримириму боротьбу проти багачів. З благословення святих отців, церковні служителі йшли до палаців та маєтків, де жили багачі, і лякали їх, кажучи: «А ну ж тепер ви, багачі, – плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати! Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заклання. Ви скарби зібрали собі на останні дні!» (Тут і далі Яков Гл.5)
   І уявив я собі таку картину…
   …Злякалися якось багачі, увірувавши, що страждатимуть вони після смерті за ситість і бундючність земного життя, зізнавалися один одному у своїх гріхах, поруйнували свої палаци і маєтки, вбрання своє пороздавали бідним, а срібло й золото, «щоб не поржавіло», повіддавали на храми.
   Зраділи служителі церкви, та й кажуть вчорашнім багатіям:
   «Отож, браття, довготерпіть, аж до приходу Господа!. Довготерпіть за Нього аж поки одержите дощ ранній і пізній».
   Довго терплять вони, та щось ні раннього дощу немає, ні пізнього.
   А святі їм своє: «Зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній!»
   Зміцнюють вони, як можуть, серця свої, та замість приходу Господнього, прийшов на землю нечуваний голод. Звиклі до гарної їжі, багачі почали пухнути від постійного недоїдання. І стали вони тоді нарікати на церкву й пастирів своїх. А ті їм:
   «Не нарікайте, браття, щоб вас не засуджено, – он Суддя стоїть перед дверима!»
   Вони до дверей, а з порогу ще більший голод… Святі ж їх втішають:
   «Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння».
   Страждають ті, що ще вчора були багачами, хворіють та мруть як мухи. Тануть люди, як сніг від весняного сонечка, а Суду нема та й нема.
   Вже й церква загомоніла латками: «Що ж то з нами буде?»
   І розкрились тут Небеса, і почули вони голос, що йшов згори:
   «Ви добродіїв засудили, й годувальників своїх убили, – вони вам не противились!»
   Звісно, все це, не що інше, як фантазія на тему… Але ж є в ній щось і від правди. Чи були б християнські храми побудовані з такою пишнотою, якби на землі були одні лише бідні? Звідки по церквах стільки золота й срібла? Невже від сухаря злидня? І чи є час бідному думати про Царство Боже, коли він тільки те й робить, що шукає, щоб його поїсти.
   Йбо, у багача на це більше часу. Як кажуть люди: «Справа не в маєтку, а в управлінні». То навіщо ж докоряти багатіям. Хай він лишається наодинці зі своєю совістю. Його дух, то його дух. А от його хліб, то хліб для всіх. З його короваю вилучається долька і бідному і служителю церкви. І тільки сліпий не помітить: там, де бідна країна, там і дух бідує.
***
   У поспішкуватих зерно ніколи не стане колосом.
   У терплячих жменька зерна - бенкет.