Василь Симоненко. Пророчество 17-го года

С украинского

Граниты, обелиски, как медузы,
Ползли, ползли и выбились из сил -
На кладбище расстрелянных иллюзий
Уж не осталось места для могил.

Вер миллиарды в чернозём зарыли,
Убитых счастье превратилось в прах.
Душа горит. Гнев набирает силы.
И ненависть хохочет на ветрах.
Обманутые если бы прозрели,
Убитые воскресли если б вдруг,
То небо, от проклятий перезрелое,
Наверно, треснуло бы от стыда и мук.
Дрожите же, убийцы! Сжата в узел,
Жизнь не вмещается в стандарт, что так вам мил.
Вы слышите? На кладбище иллюзий
Уж не осталось места для могил!
Уже народ - одна сплошная рана,
От крови дико скалится земля,
......

***

Пророцтво 17-го року

Граніти і обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил -
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже не має місця для могил.

Мільярди вір зариті в чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже не має місця для могил!
Уже народ - одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
.....