Пiст. Oбжерливiсть

ПІСТ. ОБЖЕРЛИВІСТЬ

   Один чолов’яга задав Старчику запитання, що турбувало його довгі роки:
   «Маю я гріх, – сказав він, – люблю поїсти. А як поїм, так у мене живіт і заболить. Я тоді вдаюся до посту; думаю собі: день, а то й два не їстиму… І що? Знову ж таки – мука, бо не можу я перетерпіти оте постування. От і скажи ти мені на милість, чи можна позбутися голодування й переїдання?»
   «Можна, – відповів йому на те палкий серцем. - Поміркуй над цим віршем:

Щоб не знати бідування, 
Біль спадкуй і насолоду;
Враз позбудешся страждання,
Ставши ситим і голодним».
***
   Один візитер, заставши Старчика за бучною трапезою (той саме ласував різними наїдками), почав висміювати достойника.
   «Ви так часто цитуєте Сократа, – почав він, – з повагою відгукуєтесь про грецького мудреця, але, як я бачу, не поділяєте його поглядів на життя».
   «У чім проблема?» – запитав Старчик.
   «Сократ що сказав?»
   «Що?»
   «Я їм, щоб жити. А деякі люди живуть, щоб їсти».
   «Ну то й що?»
   «Як це – що? Бачу я, ви вельми вележируєте».
   «Сідай і ти до столу, – всміхнувся сивань. – А я ось тобі скажу: і Сократ правий, і я з прав’ю. Їжа для мене так само божественна, як і життя. Тому, як і славнозвісний грек, я їм, щоб жити (без цього людина  –  мрець), ще й живу, щоб їсти. Бо для мене їжа  –  одна з молитов у спілкуванні з Богом!..»
***
   Один прихожай, завітавши до Старчика, почав жалітися йому на пануючу спеку і все проказував як-то воно було б добре, якби скоріше настала холоднеча.
   Старчик звернувся до учнів:
   «Зважайте, соколята, – сказав, – мислити подібним чином властиво переважній більшості людей: улітку мріяти про зиму, взимку  –  про літо; або: під час немочі прагнути здоров’я, а перебуваючи у тілесному гаразді, – вдаватися до вележирування… Подібним прикладам немає кінця. Кажу ж бо вам: не будьте схожі на того господаря, в якого горить хата, а він у цей час мізкує як заробить він гроші, купить нові меблі і обставить ними гостину».
***
   Старчикова примовка:
   «Переїв – пупка придавив. А без пупка: серце глевке і думка слизька».
***
   Ще одна Старчикова примовка:
   «Чи доїли борщ, щоб не пропав?» – «Доїли». – «А де ті, що доїдали?» – «До дверей ногами полягали».
***
   У бокалі з вином перший ковток – солод, останній – гіркота. З цього зерна: смакуй вино, поки воно друг; хай грона сонячної лози будуть для тебе джерелом натхнення, а не висмоктувачем сил.