Сказка о Сказке украинс

Якось вранці Казка прокинулась, розплющила свої чудові замріяні оченята з довгими віями, посміхнулась і сказала  -- сьогодні я повинна бути найгарнішою та найцікавішою в світі, адже сьогодні мій День народження! Вона прудко вскочила з ліжечка, вибігла на двір, де вже сяяло ласкаве сонечко.  Вмилася  росою із квітів, назбирала стиглої полуниці для святкового пирога, порозмовляла з пташками та й побігла далі готуватись до свята. Потрібно причепуритися, спекти періг,  прикрасити оселю лісовими, запашними квітами, вибрати капелюшка, черевички та ще багато чого. От з капелюшка і почнемо, подумала собі Казка. Вона взяла стільчика, аби дотягтися до антресолі, де зберігались капелюшки, мереживні парасольки та інші гарні речі. Коробок було дуже багато, тож Казка не втрималась і зо всім цим крамом гепнулась на підлогу.

Яка незграба я, подумала Казка, день лиш почався, а я уже встигла гепнутись! Коробки розсипались по підлозі, перелякані капелюшки і парасольки почали чхати від пилу та  зарепетували - що це таке коїться, що сталось? Вони були такі злющі і невдоволені, що Казка весело зареготала. Вибачте мене будь ласка, любі мої капелюшки та парасольки, согодні мій День народження, тож маю бути гарною і чепурною і хочу вибрати до своєї сукенки один із капелюшків, мереживну парасолю, а ще сумочку та мереживні рукавички. Веселий капелюшок із великою білою квіткою почав себе вихваляти - то бери мене, я такий елегантний, шанований, гарний... і якраз буду пасувати до твоєї сукні. Інші капелюшки почувши, як вихваляється цей задавака, дуже обурились, почали сперечатися і навіть посварились, бо кожен капелюшок дуже хотів бути на святі у Казки.


Але несподівано хтось постукав, і капелюшки притихли. Казка розпахнула двері і на порозі побачила гарну невелику коробочку з величезним бантом, а навколо літали різнокольорові величезні метелики. З Днем народження, з Днем народження! Привітали Казку - метелики, це тобі подарунок від павучків-шовкопрядів. Яка чудова сукня, вигукнула Казка, розкривши подарунок. Сукня була білою, довгою, гаптована сріблом, розшита камінчиками схожими з краплями сонця, переливалась і сяяла. Казка почала кружляти з сукнею по кімнаті, вигукуючи -- у мене ще ніколи не було такої чудової сукенки, я буду яскрава та гарна ввечері на святі. Капелюшки побачивши, що в Казки така вишукана сукня, трохи навіть  розгубились. Ви чого такі сумні, спитала Казка у капелюшків.  Це ж у мене День народження, тому я запрошую вас - всіх!  Прийдуть мої подруги маленькі феї-чарівниці, і кожна обере собі капелюшка, який їй сподобається, то  не журіться, всі будете на святі.

Тільки-но Казка поскладала капелюшки, як вона почула гарний мелодійний спів під віконцем.  Розпахнувши вікно, вона побачила дуже гарних пташок, які співали чудову пісню. Це для тебе Казко, процвірінчали пташки, з Днем народження тебе! Кожна пташка мала в своєму дзьобику гарну квітку, вони по черзі підлітали до Казки, та клали під ноги їй квіти. Казка розхвилювалась і навіть зашарілася, як мені приємно, дякую любі пташки! Потім Казка почула якесь незрозуміле сопіння, вона оглянулась навкруги, побачила як із-за пенька виглядує маленький кумедний гномик. Ти чого там ховаєшся, зі сміхом спитала Казка, ти мене боїшся? а, ну виходь сюди. Ні, я не тебе боюсь, але отой рудий кіт, такий величезний та капосний, що мені довелось від нього сховатись, відсапувався гномик. Він протягнув до Казки рученята, в яких був пакуночок  - бери це тобі, гномик сором'язливо опустив свої оченята. Казка ніколи в житті такого не бачила, в пакунку із оксамитового паперу,  жила золота орхідея, вона була жива і дуже чарівна. А ще, орхідея що раз, то піднімала свою голівку-квіточку, то опускала, ніби віталась із Казкою.

Яка ж ти чудова, вигукнула Казка! Вона хотіла подякувати гномику, але його вже й слід простиг, а може в нього була шапка невидимка, хто зна тих гномиків... Далі Казка вже не закривала двері в своєму будиночку, бо всі казкові герої поздоровляли її зі святом. Подарунків було дуже багато, тож Казці довелось просити допомоги у веселих білок, що б ті перенесли всі подарунки в будиночок, та гарно їх розмістили. Несподівано налетіли сороки-білобоки, і ну репетувати. Ви чого сперечаєтесь, спитала в них Казка. Ні, ми не сперечаємось, просто я хотіла першою сказати, ні я хотіла першою, ні я! знову почали сороки. Та кажіть уже, що сталося? Лісова фея, Лісова фея,  аж захлиналися сороки, готує для тебе велике свято сьогодні, там так гарно, так гарно!! Все заквітчано, музики вже налаштовують  інструменти, столики розставлені - гарні, в білих скатертинках. Вже починають сходитись гості, тому Лісова Фея сказала, що б ти одягалась в святкову сукню, бо зовсім скоро за тобою приїде кучер на білосніжній кареті. А як же святковий пиріг, я ж не встигла спекти пирога... забідкалась Казка.

Сороки тільки взмахнули крилами, та й відлетіли, нам ніколи, тільки й сказали! Капелюшки, що мені тепер робити, спитала Казка, може ви мені порадите? Одягайся і вкладай волося, відповів самий поважній капелюшок, це у тебе свято, і ми всі повинні дарувати тобі подарунки. І ще, я по- секрету чув, що пиріг спекла для всіх гостей  поважна Ведмедиця, яка живе біля чорної гори, він величезний, пахучий і прикрашений лісовими ягодами. Збирайся, збирайся, підтримали інші капелюшки. Добре, відповіла Казка. Вона заграла в казкову сопілочку, і до неї  злетілись маленькі чудові феї. Ми тут, ми тут Казко! Ми допоможемо тобі одягнутись та зробити зачіску!

Чудово, сказала Казка, а ще ви оберете собі по капелюшку, бо мої капелюшки дуже хочуть на свято теж. Вони у тебе дуже гарні та вишукані, ми неодмінно одягнемо їх, відповіли феї. Через деякий час, Казка вже була причепурена - білосніжна сукня дуже їй личила, руде волосся було завите і гарно укладене, а ще  Казка одягла свої казкові прикраси. Це було намисто із сріблястого застиглого дощу, який буває тільки в казці, обручку  з камінцем місячного сяйва, та браслет на руку, витканий з зіркової нитки та діамантового пилу, який її подарувала ще бабуся. Далі Казка збризнулась вишневою ароматною водою, одягла свої черевички розшиті перлами, покрутилась біля дзеркала, та промовила - Ну, годі! І так гарна!

А феї навіть захлопали в долоньки. Казко, ти сьогодні будеш королева казкового балу!  З далеку було вже чутно, як дзвонять дзвіночки, то кучер поспішав за нашою Казкою. Отже, Казка, як поважна пані, їхала в кареті по вечірньому  лісі, а феї літали навколо, і кричали до лісових мешканців - дорогу, дорогу нам! бо ми поспішаємо! Через деякий час вони приїхали до хатинки Лісової Феї, де вже всі чекали на  Казку. Дякую,  чарівні, казкові герої, за те що ви сьогодні всі зібрались, аби поздоровити нашу любу Казку з Днем  народження, сказала Лісова Фея. Ми всі тебе дуже любимо, будемо дарувати тобі подарунки та співати пісень, що б ти наша чарівна Казко завжди була цікавою, гарною і доброю.

Заграла музика, до Казки підійшов високий красень та вимовив, я принц із королевства Золотих Рос, я дуже довго їхав до тебе на свято, дозволь мені подарувати тобі подарунок, та запросити на танок. Казка опустила очі, але сказала, дозволяю, мені буде дуже приємно! Принц подарував букет співучих пурпурових квітів, який ніколи не в'яне, а ще рожеву шовкову шаль, та сказав - Казко, це непроста шаль, вона укриє тебе від дощу і вітру, зігріє коли тобі буде холодно, а в спеку дасть тобі проходу, а ще, сівши на неї, ти зможеш із нею літати аж до хмаринок. Який прекрасний подарунок, сказали казкові герої. Казка замріялась, але відповіла - мені дуже сподобався твій дарунок, тож йдемо танцювати! І вони почали кружляти в танці, під оплески всіх присутніх, а далі вже Лісова Фея, запросила до танцю гостей, і всі були задоволені і щасливі.

Натанцювавшись, Казка, вийшла в садок аби трошки відпочити. Вона сіла біля невеличкого фонтанчика і замилувалась зіркою на небі. Але вона почула якийсь шепіт за деревами, то розмовляли між собою старі мудрі сови. Так, так... сказала одна сова, ми не будем турбувати нашу улюблену Казку, в неї ж сьогодні свято! У неї дуже гарне та яскраве свято,  багато гостей, відповіла друга, нехай Казка святкує. Казка підійшла до старих сов та й спитала - а що сталося вельмишановні сови, чому ви не хочете мене турбувати? Кажіть вже, бо може потрібна моя допомога. І сови розповіли Казці, що вони літали туди де живуть люди, сиділи на даху  однієї з хат, та  почули, що маленький хлопчик геть захворів, і дуже просить аби до нього прийшла сама Казка.

Я маю обов'язково допомогти, сказала Казка, показуйте мені дорогу, а я зараз. Казка тихенько пробралась на свято - всі танцювали, співали і веселились, але вона взяла тільки шаль, що подарував принц, а ще позвала з собою світлячків, що б дорогою було видно і в Лісової Феї попрохала горнятко квіткового меду. Сови вже ждали на Казку, а вона сіла на свою шовкову шаль і промовила - щасливої нам дороги! Ми повинні вилікувати цього хлопчика, та розказати йому гарну, чудову казку.



In_nes

Ukraine, Odessa 16. 08. 2014.