Мiсця сили

Буває так, що мене кличе до себе якесь місце чи подія з минулого. Я там уже був колись – чи малим хлопчиком, чи юнаком, чи дорослим... А в деяких місцях мене, навпаки, не було ще ніколи. Із кожним місцем щось пов’язане. Це може бути  якась думка чи асоціація, відчуття чи подія... Як це з’являється в голові, за яких умов – невідомо. Тільки от постійно думається і думається, нав’язливо, зненацька... Уявляю усе до дрібниць: будинки, речі, дерева, події, людей, їхні погляди та слова, вчинки, відчуття, думки... Уява ніби тягне до себе й просить, щоб приїхав туди  чи детальніше його уявив для чогось. Тягне так, що я не в змозі терпіти, їду чи переношуся туди думками, очікуючи чогось... І це «щось» не змушує себе довго чекати. Як тільки опиняюся там достатньо глибоко, згадую. Навіть те, свідком чого ніколи не був. Події, людей, відчуття... На тому місці все, як і завжди. Десь під лавкою чи біля під’їзду годі й шукати кладу. Але він є. У повітрі. Я читаю його, як комп’ютер зчитує інформацію з флешки. Відчувши те, що я відчував колись, стаю молодшим. Відчувши те, що ніколи ще не відчував, стаю багатшим. Тільки згадувати потрібно дуже уважно! З величезною повагою до минулого... Ми забуваємо про те, який величезний сенс воно мало колись, а значить, перестаємо цінувати його. А даремно! Без розуміння минулого нема розуміння теперішнього та майбутнього. Розуміння минулого дарує можливість порівнювати, а лише вона є запорукою руху вперед.   
13-15.08.14