Здоров. я. Недуг

ЗДОРОВ’Я. НЕДУГ

   Старчик якось казав:
   «От і став я свічником тої свічки, яка несе мені дихання зцілення».
***
У дні здоров’я чи недугу -
В природі я шукаю друга.
Дивлюсь на неміч і на силу,
Як на гостей мойого тіла.

З гостями чемний я завжди:
Прийшов – гаразд, ідеш – іди…
***
   Раз Старчика запитали:
   «Як тобі вдалося до самої старости міцно триматись у тілі?»
   І він сказав:
   «Бо жив я весною цвітом, літом – ягодою, восени – овочем, а взимку – холодом».
*** 
   Воскресає весна і розцвітають всі квіти у лузі. Йде бабуся на пагорб духмяний збирати цілющий цвіт. Сама збирає, ще й пісню співає... І хоч немає в неї зубів, щоб розгризти горішка, та пісня лунає, мов солов’їний спів. А почне зілля варити, – теж до співу вдається. Тягнуться до неї хворі та немічні, не відаючи у чім її сила. Та вірять їй, бо не скаже вона: «Медицина безсила…», або: «Я випишу вам рецепт, а ви, якщо знайдете оті ліки, то починайте приймати, щоб повернути втрачене здоров’я».
***
   Схиляю голову до землі, а потім скидаю її вгору, і бачу чорну цятку – ніби орел ширяє в небі. Живу і тримаюсь її, бо то цятка мого зцілення. Нема більше черв’яка, нема більше плоду для нього.
***
    Каміння, що пройшло крізь глину і руйнувало її, і нівечило, й тягло на дно океану, зробило зле, але й підказало добре, а саме – як можна глині не підпускати до себе камінь.
***
   На запитання: «Як ваше здоров’я?», Старчик завжди відповідав: «Серце б’ється, кров снує, днина радості дає».
***

ЗАХВОРІВ

   Один учень сказав якось Старчику:
    - Я, вочевидь, захворів. Коли я кашляю або чихаю - луна йде селом. 
   Мудрець, за звичай, посміхнувся, й сказав: 
   - Це нічого. Аби тільки не дурна слава.