Обличчя

                «Неможливо бути вільним від того, від чого утікаєш»
                Ф. Ніцше
На прийомі у психіатра.
- Лікарю, я божеволію від того, що моє обличчя старішає. Розумієте?! Щодня за цим спостерігаю. Раніше не звертав уваги. А тепер сенс мого життя тільки в тому. Мабуть, сильно себе люблю і не хочу старішати. Але мені байдуже, що там хтось про мене думатиме... Не байдуже лише одне – моє обличчя. Повторюю, сенс мого життя тільки в тому. Усі речі пов’язані з цим: коли думаю, коли щось роблю, коли їм, коли спілкуюся і навіть коли сплю – усе спрямовано тільки на те, щоб якомога довше зберегти обличчя молодим. Якщо постане питання «моє обличчя чи чиєсь життя», ви здогадалися, що я оберу...
- Вас це лякає?
- Усе менше і менше... Тому й прийшов до Вас.
- Добре. Ще не пізно...
- Думаєте?
- Знаю. Моє обличчя старішає також. Дивна річ, але воно виглядає молодшим, ніж Ваше. Ми з Вами одного року. Чому так? Мабуть, тому, що я про нього не думаю майже зовсім. Тільки коли голюся чи вмиваюся. Тільки тоді, коли декілька разів на день дивлюся у дзеркало. Ви ж, мабуть, носите маленьке люстерко із собою і дивитеся в нього при кожній слушній нагоді...
- Як Ви знаєте?!
- Пусте. Знаєте, кожен обирає тут щось для себе, щоб потім у тому залишитися назавжди... Ви, думаю, не хотіли б залишитися назавжди у постійній турботі про власне обличчя, якщо все ж таки прийшли до мене. Я б точно не хотів такої перспективи, яку обрали собі Ви. Це залежність, полон, страх... З приводу чого – не є важливим. Головне – сама природа... Треба це зрозуміти і звільнитися нарешті від того. Забудьте про своє обличчя.
- Гмм... Я не розумію Вас зовсім... Як можна про нього забути?
- Правильно обравши...
- Як це? Що?
- Просто. Це не повинно бути культом. Ми з усього робимо культи. І маємо навпаки.
- Як навпаки?
- Обираємо вроду – маємо потворність. Обираємо правду – маємо брехню.
- Так як же обирати правильно?
- Ви вищі за будь-які речі. Усе для Вас, а не Ви для нього. Старість для Вас, а не Ви для неї. Обличчя для Вас, а не Ви для нього. Усвідомите це – не помічатимете старості, точніше, сприйматимете її як належне, а обличчя буде гарним значно довше, ніж коли за ним доглядати щодня, збільшуючи штучну красу. Вона ж, як відомо, відштовхує...
- А що ж обрали собі Ви?
- І не повірите... Нічого.
- Як це?
- Дуже просто: у такому випадку не матимеш від чого залежати.
- Так Ви обрали незалежність?
- Ні. Тоді я буду залежним.
- Свободу?
- Ні. Тоді я забуду про неї зовсім, постійно прагнучи...
- Спрагу?
- Не нап’юся...
- Бажання?
- Не задовольнятимусь ніколи.
- Що ж?!
- Кажу ж: НІЧОГО! Повірте.
- Аааа. Віру!
- Зневірятимусь.
- Вічність і час?
- Ні. Тоді втрачу розум і перебуватиму в хаосі.
- Молодість?
- Буду боятися її втратити, як і Ви. Значить, буду відчувати себе завжди старим.
- Здоров’я?
- Хворітиму.
- Я майже все згадав, і Ви з цього нічого не хочете обрати... Дивно...
- Дійсно, нічого, а значить...
- Значить – усе?
- Так, усе. Забудьте про себе – матимете себе, не прагнутимете нічого – матимете усе.
- ...
16.08.14