Лад. Безладдя

ЛАД. БЕЗЛАДДЯ

   Казав Старчик:
   «Яка різниця хто кого в друзі взяв: чи хрест меча, чи меч хреста - якщо вони одне діло роблять».
***
   Коли б’ються зірки з орлами, чи хрести з нулями, чи пироги з сухарями, – хтось перемагає, а хтось програє. Ті, що програли, йдуть світ за очі і тішаться з того, що свинець у руках і в ногах їхніх, і що не залишило їх натхнення боротьби, але не бачать навколо себе Вогню, який міг стати багаттям їхнім і домовиною.
***
   Є такі, що знаходять у пустелі оазу і починають благати вітри, щоб вони порозкидали піски якомога далі від квітучої землі. І якщо три вітри погоджуються допомогти благочестивим, то четвертий - непокірний, стає всупереч і повертає піски на місце, та від люті своєї ще й губить ту оазу.

ЗВЕРНЕННЯ СТАРЧИКА

   Брати мої і сестри мої, що знайшли ви на життєвих дорогах? Всі ваші надбання – тлін і війна. Чи не час вам пошукати легких стежок, розбадьоритись веселими світлодайними творами? Ідіть до мене, і не дам спокою душам вашим, а помножу неспокій ваш на одвічне безглуздя, аж поки не побачите ви іншого сонця над своїми головами. Ідіть до мене, і заспокойте мене музикою мирного життя!
***
   Научав мене Старчик:
   «Не ходи, Санько, з хлопцями сіткою рибу ловити. Ходи сам із вудкою. Одна рибка – юшка. А дві – вже ціла пирушка».
***
   Старчикова примовка:

   «Як два батька дочку заміж видають, то один сватів скликає, а другий печені гарбузи роздає».
***
   Чи чули ви: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі»? А я кажу - тримаючи синицю, ви не наближаєте до себе Неба, а навпаки, віддаляєтесь від натхненної блакиті. Не тримайте сю пташку, відпустіть її на волю, розв’яжіть собі руки, не тримайтеся за знане вам, що не додає щастя і зветься «марними клопотами» і «даремними надбаннями». Воду життя не втримати в кулаці. Розкрийте долоні, сміливо гляньте у вічі прийдешньому, і тоді сам Пан Журавель зі своєю подругою не забаряться сісти на дах вашої домівки, щоб звити гніздо Ладу!
***
   Почин творить працю, казкар творить лад.
***
   Куди не кинь оком, побачиш: батьки не розуміють устремлінь дітей, діти не бажають знати батьківських заповітів; чоловіки вбачають в жінках зрадливу таємничість, жінки не поділяють чоловічих смаків; друзі то сваряться, то миряться... у світі панує суцільне непорозуміння. Де ж то набратися таких знань, щоб все і вся розуміти та плекати лад? Життєва невкоріненість у землю принципів, проходження між берегами вірувань і забобонів, а також бажання подивитися на проблему очима ближнього, ведуть до гаразду і душевного спокою. Вірно сповіщає народне прислів’я: «Між малими будь малим, між старими старим, а між молодими молодим, то все будеш знати». Істинно. Таке знання увінчує шукача правди лаврами ладу і мирного співіснування.
***
Тіло нівечать хвороби.
Гору – бистрая вода.
Нема втіхи – жінці шкода.
Злість у серці – вся біда.
***
Хома Зателепа шукає халепи.
Халеп катма – і він без ума:
«Де ж то їх шукати,
Щоб скуси не знати?»

Отак кожен живе і не знає.
Що халеп не було і немає,
Окрім тих,
             що шука і творить чоловік неспокою,
Хто керується виключно головою.

ЯК ДОСЯГНУТИ ЖИТТЄВОГО ЛАДУ

Ходімо, Саню, до саду,
Я розкажу тобі, як досягнути життєвого ладу.

Ходімо, Санько, в садочок...
Ось перший крочок:

Коли бджілка мед збирає,
Про все інше вона забуває.

Красивий садочок...
Ось другий крочок:

Бджілка знає де зад, де перед,
Отруту вона перетворює в мед.

Чарівний садочок...
Ось третій крочок:

Усе, що бджілці дарують ліси і луки,
Вона несе братам і сестричкам у вулик.

Духмяний садочок...
Нарешті, четвертий крочок:

Бджілка дзижчить – світ вихваляє.
А хто вона є – нічого не знає.
***
МОЛИТВА

   Один прочанин довідавшись, що Старчик мандрує до Полтави, напросився супроводжувати його у мандрівці.
   – Ходімо, – сказав даритель ладу.
   По дорозі, на узгірку, вони побачили напівзруйнований храм.
   Увійшовши до церкви, Старчик став навколюшки перед місцем, де колись розташовувався олтар, схрестив на грудях руки, зосередивши сердечне око на олтар душі.
   Скінчивши молитву, він підвівся.
   Прочанин, розчулений тишею і спокоєм, що панували у «божій оселі», сказав із піднесенням:
   –Як добре, що ми завітали сюди! Місце, де панує спокій і тиша.
   –Уже ні. – сказав Старчик.
***
Ворогувати з світом – ось марнота.
Не творча то, а руйнівна робота.
Якщо в добрі зростати хочеш, брате,
Потрібно мирну ниву обробляти.
***
Собака-світ, як не гарчи,
Не відбереш мого спокою.
Вогонь залишиться вогнем,
Вода - водою.